Дарина втомлено поверталася додому. Після важкого дня вона мріяла про спокій і відпочинок.
– Даринко, де ти так довго? Я вже дві години чекаю на тебе, – з порогу заговорила її свекруха.
– Що трапилося?
– Тобто? У тебе чоловік ще нічого не їв. Тебе це не турбує? – здивувалася Ірина Сергіївна.
– Треба було взяти собі суп з холодильника, – кинула Дарина.
– Суп? Хіба це вечеря? Так не годиться. Потрібно приготувати щось відповідне. А ще у нього завтра чергова співбесіда, тому й сорочку слід випрасувати. І про мешти не забудь. Годі відпочивати!
Мабуть, невістка не наважилася перечити свекрусі, але вона була настільки втомленою, що докори Ірини Сергіївни стали останньою краплею.
– Може ви б самі могли нагодувати свого сина, якщо мали дві вільні години часу? І взагалі у нього також руки є! – відрізала Дарина.
Жінка не очікувала на таку реакцію. Вона здивовано витріщилася на невістку, яка, на її думку, мала бути вдячною їхній сім’ї за можливість вирватися з провінції. Адже якби не Володя, то дівчина далі сиділа б у своєму селі. Натомість вона переїхала у двокімнатну квартиру, яка дісталася хлопцеві від бабусі.
– Як ти насмілилася так зі мною говорити? Хіба ти забула звідки мене тебе підібрали? Ти маєш ноги нам цілувати!
– Аякже! – гаркнула Дарина.
Вона рвучко розвернулася і пішла збирати свої речі.
– Ти куди зібралася? – здивувався Володя, який побачив у спальні дружину.
– Подалі від вас, – байдуже відказала Дарина.
– Як це розуміти? – перепитав чоловік.
– А що потрібно пояснити? Документи на розлучення я теж сама подам, не напружуйся.
– Ти зовсім глузд втратила? – з-за спини кричала Ірина Сергіївна. – Виходить, чоловіка залишаєш голодного, а сама збираєшся на гульки!
– Помиляєтеся. Я йду геть від вас, – уточнила невістка.
– А комуналку хто буде оплачувати?
– Мабуть, той, хто тут живе. Логічно? Я ж тут навіть не прописана.
– А ти б тільки такого й хотіла, щоб потім привласнити собі нашу нерухомість!
– Звісно! Прощавайте! – закінчила розмову Дарина.
Вона з валізою в руках вийшла на вулицю і пішла в сторону зупинки. Однак у неї зовсім не залишилося сил, тому довелося присісти на лавочці. У той момент Дарині було байдуже, що з нею буде. Вона прямо на вулиці поринула в сон. Останнє, що їй запам’яталося: звук двигуна і чиєсь звертання.
– Дівчино, вам потрібна допомога? – пролунав незнайомий голос, але в Дарини не було сил розплющити очі і відповісти.
***
Дарина прийшла до тями у незнайомому місці. Навколо стояли акуратно розставлені меблі, а з кухні пахло свіжою випічкою. Вона підвелася і почала крутити головою, не розуміючи, що відбувається.
– Виспалася? – у спальню зайшла літня жінка, підперезана фартухом. – Я зараз повідомлю Олександра Вікторовича.
Жінка не встигла договорити, як він власне прийшов самостійно. У молодого чоловіка з обличчя не сходила усмішка.
– Привіт. Як твоє самопочуття?
– Ніби нормально…
– Ти змусила нас добряче хвилюватися.
– Вибачте, а що трапилося?
– Я їхав додому і дорогою побачив тебе на лавці. Здається, ти втратила свідомість. Тож я вирішив допомогти і забрав тебе до себе додому. Поки ти була непритомною приходив лікар. Він сказав, що це наслідки перевтоми. Що ж ти таке робила? Але не будемо про це. Тобі ще не можна напружуватися. Ти зможеш сама дійти до кухні? Там вже сніданок чекає.
Дарина лише ствердно кивнула.
Після трапези вони пішли у вітальню.
– Якщо це не секрет, то можеш розповісти, як ти дійшла до такого стану.
– Звісно, не секрет. Однак і розповідати особливо немає що. Я працюю вчителькою. Додатково веду класне керівництво. А зараз у школі атестація і підготовка до змагань. Одним словом, звалилося все на купу. І вдома ніякого відпочинку. Чоловік сидить без роботи і потребує такого догляду, як мала дитина. Мабуть, організм не витримав… А вчора я повернулася ввечері додому і наткнулася на свекруху, яка вилаяла мене, мовляв, я погана дружина і взагалі невдячна істота. Тож я не витримала, зібрала речі і пішла геть.
– Нічого собі. Тільки здається ти трішки загубилася в часі, бо від тоді пройшло уже два дні. Сьогодні неділя, – сказав Олександр.
– Жах. Мені так незручно! Вибачте! – почала говорити Дарина. – Я більше не буду затримуватися.
– Не хочу здатися надто грубим, але куди ж ти підеш?
– До подруги, мабуть. Потім знайду якесь недороге житло в оренду.
– Не знаю, чи доречно таке пропонувати, але ти можеш залишитися в мене. Ти не подумай нічого. Просто квартира велика, а я постійно на роботі. Навіщо буде пустувати? Світлана Юріївна у всьому тобі допомагатиме. Ти вже встигла познайомитися з покоївкою, правда ж?
– Ну…Мені якось незручно, – невпевнено сказала Дарина.
– Все гаразд. Як тільки знайдеш кращий варіант, то переїдеш.
Дарина залишилася. Вона подала документи на розлучення і більше не з’являлася в будинку чоловіка. Однак Володимир намагався повернути дружину. Він приходив під стіни школи і влаштовував там справжні скандали. Так тривало доти, доки одного разу він не побачив Олександра. Чоловік саме їхав додому і вирішив дорогою підібрати й Дарину.
– Я проїжджав повз і вирішив, що потрібно тебе забрати, – спокійно сказав Олександр, ігноруючи Володимира.
Той почав обурено погрожувати незнайомцю, але у відповідь почув:
– Дарина – не твоя власність. Якщо вона тобі сказала, що більше не хоче бачитися, то, будь ласка, зникни з її життя. Щоб я тебе тут більше не зустрічав, ясно?
Оскільки Володимир ніколи не славився хороброю вдачею, то тепер замість нього почала приходити Ірина Сергіївна.
– Ти геть совість втратила. Хто за квартиру платити буде? – не вгавала свекруха.
– Ви жартуєте? Я з вами уже місяць не живу. Нехай ваш син сам за себе платить!
– Звісно! Хіба тебе може хвилювати рідний чоловік, якщо ти лише про свого коханця думаєш?!
Зрештою ці походеньки закінчилися. Тим часом Дарина все більше часу проводила з Олександром. Вони разом ходили в кіно, ресторани і вистави. Їм було весело й цікаво проводити час в компанії один одного. Після чергової прогулянки дівчина нарешті наважилася зізнатися сама собі, що закохалася у свого рятівника.
Дарина вирішила, що наступного ж ранку збере речі і поїде геть. Тієї ночі їй зовсім не спалося, тому вона пішла на кухню випити чаю. На її подив, там же сидів й Олескандр.
– Не спиться? – прошепотіла Дарина.
– Ні. Тобі теж?
– Так…
– Вип’ємо?
– Я думала зробити собі чаю, але гаразд.
Олександр налив у келих вина і простягнув його Дарині. Коли їхні руки зіткнулися, то між ними пробіг електричний струм, який важко було б не помітити.
***
Зранку Дарина взялася до здійснення задуманого плану. Вона зібрала свої речі і спішила покинути квартиру Олександра. Дівчина розуміла, що це потрібно зробити, щоб уникнути розбитого серця. Адже вона закохалася в молодого хлопця, і ці почуття з кожним днем ставали сильнішими.
– Куди це ти зібралася? – застукав її Олександр.
– Я знайшла квартиру, тому більше не буду завдавати тобі незручностей, – поспіхом сказала Дарина.
– Хіба я казав, що ти мені заважаєш? Скажи відверто, в чому справа? Я тебе чимось образив?
– Звісно, ні. Просто…
– Тобі просто на мене байдуже, так? А сьогоднішня ніч? Хіба це нічого не означає?
– Я заплуталася…Мені страшно…
– Чому?
– Я боюся власних почуттів…
– Якщо вони такі ж, як у мене, то можемо боятися їх разом. Тут. І не потрібно нікуди переїжджати.
Олександр міцно пригорнув Дарину до себе, а потім ніжно поцілував.
Чи сподобалася вам ця історія кохання?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!