Якби не неймовірна втома, Дарина ніколи б не наважилася перечити свекрусі

Дарина втомлено поверталася додому. Після важкого дня вона мріяла про спокій і відпочинок.

– Даринко, де ти так довго? Я вже дві години чекаю на тебе, – з порогу заговорила її свекруха.

– Що трапилося?

– Тобто? У тебе чоловік ще нічого не їв. Тебе це не турбує? – здивувалася Ірина Сергіївна.

– Треба було взяти собі суп з холодильника, – кинула Дарина.

– Суп? Хіба це вечеря? Так не годиться. Потрібно приготувати щось відповідне. А ще у нього завтра чергова співбесіда, тому й сорочку слід випрасувати. І про мешти не забудь. Годі відпочивати!

Мабуть, невістка не наважилася перечити свекрусі, але вона була настільки втомленою, що докори Ірини Сергіївни стали останньою краплею.

– Може ви б самі могли нагодувати свого сина, якщо мали дві вільні години часу? І взагалі у нього також руки є! – відрізала Дарина.

Жінка неочікувана на таку реакцію. Вона здивовано витріщилася на невістку, яка, на її думку, мала бути вдячною їхній сім’ї за можливість вирватися з провінції. Адже якби не Володя, то дівчина далі сиділа б у своєму селі. Натомість вона переїхала у двокімнатну квартиру, яка дісталася хлопцеві від бабусі.

– Як ти насмілилася так зі мною говорити? Хіба ти забула звідки мене тебе підібрали? Ти маєш ноги нам цілувати!

– Аякже! – гаркнула Дарина.

Вона рвучко розвернулася і пішла збирати свої речі. 

– Ти куди зібралася? – здивувався Володя, який побачив у спальні дружину.

– Подальше від вас, – байдуже відказала Дарина.

– Як це розуміти? – перепитав чоловік.

– А що потрібно пояснити? Документи на розлучення я теж сама подам, не напружуйся.

– Ти зовсім глузд втратила? – з-за спини кричала Ірина Сергіївна. – Виходить, чоловіка залишаєш голодного, а сама збираєшся на гульки!

– Помиляєтеся. Я йду геть від вас, – уточнила невістка.

– А комуналку хто буде оплачувати? 

– Мабуть, той, хто тут живе. Логічно? Я ж тут навіть не прописана.

– А ти б тільки такого й хотіла, щоб потім привласнити собі нашу нерухомість!

– Звісно! Прощавайте! – закінчила розмову Дарина.

Вона з валізою в руках вийшла на вулицю і пішла в сторону зупинки. Однак у неї зовсім не залишилося сил, тому довелося присісти на лавочці. У той момент Дарині було байдуже, що з нею буде. Вона прямо на вулиці поринула в сон. Останнє, що їй запам’яталося: звук двигуна і чиєсь звертання. 

– Дівчино, вам потрібна допомога? – пролунав незнайомий голос, але в Дарини не було сил розплющити очі і відповісти.

***

Дарина прийшла до тями у незнайомому місці. Навколо стояли акуратно розставлені меблі, а з кухні пахло свіжою випічкою. Вона підвелася і почала крутити головою, не розуміючи, що відбувається. 

– Виспалася? – у спальню зайшла літня жінка, підперезана фартухом. – Я зараз повідомлю Олександра Вікторовича.

Жінка не встигла договорити, як він власне прийшов самостійно. У молодого чоловіка з обличчя не сходила усмішка.

– Привіт. Як твоє самопочуття?

– Ніби нормально…

– Ти змусила нас добряче хвилюватися.

– Вибачте, а що трапилося?

– Я їхав додому і дорогою побачив тебе на лавці. Здається, ти втратила свідомість. Тож я вирішив допомогти і забрав тебе до себе додому. Поки ти була непритомною приходив лікар. Він сказав, що це наслідки перевтоми. Що ж ти таке робила? Але не будемо про це. Тобі ще не можна напружуватися. Ти  зможеш сама дійти до кухні? Там вже сніданок чекає.

Дарина лише ствердно кивнула.

Після трапези вони пішли у вітальню.

– Якщо це не секрет, то можеш розповісти, як ти дійшла до такого стану.

– Звісно, не секрет. Однак і розповідати особливо немає що. Я працюю вчителькою. Додатково веду класне керівництво. А зараз у школі атестація і підготовка до змагань. Одним словом, звалилося все на купу. І вдома ніякого відпочинку. Чоловік сидить без роботи і потребує такого догляду, як мала дитина. Мабуть, організм не витримав…А вчора я повернулася ввечері додому і наткнулася на свекруху, яка вилаяла мене, мовляв, я погана дружина і взагалі невдячна істота. Тож я не витримала, зібрала речі і пішла геть.

– Нічого собі. Тільки здається ти трішки загубилася в часі, бо від тоді пройшло уже два дні. Сьогодні неділя, – сказав Олександр.

– Жах. Мені так незручно! Вибачте! – почала говорити Дарина. – Я більше не буду затримуватися.

– Не хочу здатися надто грубим, але куди ж ти підеш?

– До подруги, мабуть. Потім знайду якесь недороге житло в оренду.

– Не знаю, чи доречно таке пропонувати, але ти можеш залишитися в мене. Ти не подумай нічого. Просто квартира велика, а я постійно на роботі. Навіщо буде пустувати? Світлана Юріївна у всьому тобі допомагатиме. Ти вже встигла познайомитися з покоївкою, правда ж?

– Ну…Мені якось незручно, – невпевнено сказала Дарина.

– Все гаразд. Як тільки знайдеш кращий варіант, то переїдеш. 

Дарина залишилася. Вона подала документи на розлучення і більше не з’являлася в будинку чоловіка. Однак Володимир намагався повернути дружину. Він приходив під стіни школи і влаштовував там справжні скандали. Так тривало доти, доки одного разу він не побачив Олександра. Чоловік саме їхав додому і вирішив дорогою підібрати й Дарину.

– Я проїжджав повз і вирішив, що потрібно тебе забрати, – спокійно сказав Олександр, ігноруючи Володимира. 

Той почав обурено погрожувати незнайомцю, але у відповідь почув:

– Дарина – не твоя власність. Якщо вона тобі сказала, що більше не хоче бачитися, то, будь ласка, зникни з її життя. Щоб я тебе тут більше не зустрічав, ясно?

Оскільки Володимир ніколи не славився хороброю вдачею, то тепер замість нього почала приходити Ірина Сергіївна.

– Ти геть совість втратила. Хто за квартиру платити буде? – не вгавала свекруха.

– Ви жартуєте? Я з вами уже місяць не живу. Нехай ваш син сам за себе платить!

– Звісно! Хіба тебе може хвилювати рідний чоловік, якщо ти лише про свого коханця думаєш?!

Зрештою ці походеньки закінчилися. Тим часом Дарина все більше часу проводила з Олександром. Вони разом ходили в кіно, ресторани і вистави. Їм було весело й цікаво проводити час в компанії один одного. Після чергової прогулянки дівчина нарешті наважилася зізнатися сама собі, що закохалася у свого рятівника.

Дарина вирішила, що наступного ж ранку збере речі і поїде геть. Тієї ночі їй зовсім не спалося, тому вона пішла на кухню випити чаю. На її подив, там же сидів й Олескандр.

– Не спиться? – прошепотіла Дарина.

– Ні. Тобі теж?

– Так…

– Вип’ємо?

– Я думала зробити собі чаю, але гаразд. 

Олександр налив у келих вина і простягнув його Дарині. Коли їхні руки зіткнулися, то між ними пробіг електричний струм, який важко було б не помітити.

***

Зранку Дарина взялася до здійснення задуманого плану. Вона зібрала свої речі і спішила покинути квартиру Олександра. Дівчина розуміла, що це потрібно зробити, щоб уникнути розбитого серця. Адже вона закохалася в молодого хлопця і ці почуття з кожним днем ставали сильнішими.

– Куди це ти зібралася? – застукав її Олександр.

– Я знайшла квартиру, тому більше не буду завдавати тобі незручностей, – поспіхом сказала Дарина.

– Хіба я казав, що ти мені мішаєш? Скажи відверто, в чосу справа? Я тебе чимось образив?

– Звісно, ні. Просто…

– Тобі просто на мене байдуже, так? А сьогоднішня ніч? Хіба це нічого не означає?

– Я заплуталася…Мені страшно…

– Чому?

– Я боюся власних почуттів…

– Якщо вони такі ж, як у мене, то можемо боятися їх разом. Тут. І не потрібно нікуди переїжджати.

Олександр міцно пригорнув Дарину до себе, а потім ніжно поцілував.

Чи сподобалася вам ця історія кохання?

Vasylyna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector