Якби спустився ангел з небес і сказав: “Перемога буде того дня, коли всі громадяни заговорять українською”, ми б воювали ще тисячу років. Бо замість того, щоб зробити невелике зусилля заради спільного щасливого майбутнього і збереження нації, сотні тисяч власників українських паспортів казали б, що це “язик моєй матєрі і маіх дєтєй, каторих укрАінскому учіть нє собіраюсь” і “нє смейтє мне указивать, на каком язикє гаваріть, я русскаязичний патріот і тоже за пєрємогу, но нє путьом прітіснєнія маіх дємократіческіх прав”.
Я певна, що війна закінчиться значно раніше. Втім, так само вірю, що країна, людина, тварина, рослина – ми всі живі організми, й усі потребуємо любові, яка окриляє, дає волю до життя.
Уявіть, що єдиний спосіб для держави відчувати, що її люблять – це чути свою рідну мову. Наскільки легше було б їй боротися, якби вона в кожному своєму куточку чула українську. Кожне таке слово нашою мовою надсилає їй промінчик любові й надає сил.
А російське – робить кволою й вразливою до ракет. І що більше російської – то беззахисніша Україна й віддаленіша Перемога.
Автор – Elizabeth Bielska