Мій Олег завжди такий наївний був. Його змалку дівчата обманювали. Пам’ятаю, як він однокласниці Олі уроки постійно робив, ще й гроші в мене просив, аби їй смаколики купувати. Та щойно вони виходили за ворота школи – дівчина вдавала, що зовсім його не знає.
Згодом була в нього така Руслана. Зустрічалися, наче й любила його. Та потайки з іншими хлопцями спілкувалася. А вже в інституті з’явилась Олена. Син щиро покохав її. Та я після першого ж знайомства зрозуміла, що ця дівчина йому не підходить. Вона вся в освіті була, мріяла про кар’єру юриста. Я тоді так Олегу й сказала:
– Не буде вона гарною дружиною, увесь час на роботі пропадатиме, а ти все самий робитимеш!
Вони навіть спробували разом жити. Та мало не щодня син приходив до мене голодній і у зім’ятій футболці.
– От бачиш, я ж тобі казала, а уяви, як у вас діти будуть! Хто ними займатиметься? Це ще якщо вона взагалі їх захоче!
Так я їх і розлучила, й надзвичайно цим пишалася. Адже вірила, Олег заслуговує на кращу. Він страждав кілька місяців, а тоді знайшов розраду в обіймах Лариси, котра працювала офіціанткою в нічному клубі.
– Сину, що ж ти шило на мило змінюєш?
– Чого це? Ти хотіла таку, щоб кар’єристкою не була, от Лариса саме така. Хоче взагалі покинути роботу і займатись домашніми справами.
Я вже подумала, ну нехай втручатися не буду. Та якось прийшла до дітей в гості. Дивлюсь на столі коробка з новим телефоном, а поруч чек на 60 тисяч гривень.
– Сину, чий це телефон такий дорогий.
– Ой, це сюрприз Ларисі, вона давно хотіла.
– А не дорого!
– Ну, нічого, зароблю.
Згодом син вирішив робити пропозицію, та все відтягував. А тоді зізнався:
– Мамо, в тебе ж є заощадження.
– А тобі нащо?
– Просто Лариса про одну каблучку з діамантом мріяла, а мені не стає на неї.
– І скільки вона коштує?
– 140 тисяч гривень!
– Божечки, а звичайна за 10 тисяч не підійде?
– Ну, це ж раз і на все життя! Вона сказала, що якщо зроблю пропозицію з такою – не зможе відмовити!
Після тієї розмови я зрозуміла, що ось вона – справжня катастрофа. А тоді якраз додому поверталась і зустріла Олену, вона йшла з хлопцем під руку, вагітна. Я не втрималась підійшла:
– Ой, бачу, в тебе все добре!
– Так, завдяки вам! Дуже вдячна!
– Що ти маєш на увазі?
– Ви все чудово розумієте. Якби ви нас з Олегом не розлучили, я б свого Іллю не зустріла.
– А як твоя робота?
– Я вирішила не працювати якийсь час. Сім’я головне все ж!
Мені кортіло кричати від розпачу. Як я могла так помилитися. От і що мені тепер робити? Як рятувати сина з цієї пастки?