Шлюбний контракт від мого “коханого” чоловіка

Моїм вихованням з дитинства займалася матір та її сестри, які регулярно навідувалися до нас в гості. Батька я не пам’ятала. Лише з розповідей знала, що він пішов з дому багато років тому, але міг повернутися у будь-який момент. 

Таке дитинство вплинуло на те, що у свої тридцять років я продовжувала жити у батьківській квартирі з мамою та кішками. Мене постійно оточували жінки, які негативно ставилися до представників протилежної статі, тому я ні в школі, ні в інституті, ні в юному віці не звертала увагу на хлопчиків. Натомість мої подруги лише й марили романтичними стосунками і сумували від нерозділеного кохання. Поруч з ними я відчувала себе людиною з іншої планети. 

Лише у зрілому віці я випадково дізналася правду про те, мою маму з татом пов’язували лише ділові відносини. Виявляється, що вони уклали угоду, з якою чоловік допоміг жінці завагітніти, а вона своєю чергою оформила йому столичну прописку. 

Мені було прикро усвідомлювати той факт, що мене так довго обманювали й водили за ніс. Я ж брала з мами приклад і чекала на свого судженого, а цього ідеального кохання просто не існує.

На емоціях я вирішила піти з подругою в бар, аби трохи розвіятися.  Зізнаюся, що враження залишилися незабутніми.

Під кінець вечірки подруга запропонувала мені познайомитися із її другом, який працював в юридичній компанії й саме шукав собі помічницю. Я погодилася. Ми домовилися про зустріч, яка відбулася через декілька днів. Між нами виник особливий зв’язок, тому згодом у нас було друге, третє й четверте побачення. Нарешті я зрозуміла, що таке стан закоханості. Мені хотілося постійно бути поруч з цією людиною і навіть планувати спільне майбутнє. На той момент я вважала свого обранця ідеальним. 

Через три місяці Віталій освідчився мені. Однак разом із колечком я отримала від нього дивний документ у шкіряній палітурці. На моє запитання чоловік пояснив, що це правила, яким має відповідати його майбутня дружина. Він дав мені 24 години, щоб з ними ознайомитися і прийняти рішення. 

Ось невеликий витяг зі списку Віталія:

“Правила:

1. Чоловік з дружиною повинні спати окремо.

Пошепки

2. Чоловік з дружиною кожного року мають по дві відпустки: одну спільну, другу – роздільно. Усе за кошти чоловіка. 

3. Дружина відмовляється від роботи, а чоловік кожного тижня виділяє їй фіксовану суму грошей. 

4. Батьки з обох сторін не повинні втручатися у виховання дітей подружжя.

5. Допустима фізична зрада, яка не може бути причиною для розлучення.

6. Майбутні діти будуть мати одне з цих імен: Володимир, Прокоп, Феофан або Аліса, Тетяна, Зінаїда. 

7. Дружина повинна готувати принаймні двічі на тиждень. Решта харчування – доставка із ресторанів. 

8. Кожного дня дружина повинна проводити у всіх кімнатах вологе прибирання.

І це ще не все, адже виявилося, що одразу після знайомства він розпитав у подруги про мої інтереси й захоплення, тому зробив все можливе, аби спеціально зацікавити мене. Наші стосунки – це план із розрахунком, а не справжнє кохання. Від усвідомлення цього факту мені стало прикро. 

Та паралельно в цей момент я згадала брехню матері й настанови тіток…

Нещодавно мені виповнилося 36 років. Ми з Віталієм відсвяткували п’яту річницю шлюбу. У нас двоє синів: Володимир і Прокоп. Мені подобається моє безтурботне життя, в якому я маю час на свої захоплення. Я знайшла кілька подруг, з якими у нас багато спільного. Ми разом відвідуємо вечірки і ходимо в ресторани. Чоловік ні в чому мене не обмежує. У нас з ним гармонія та взаєморозуміння.

А як ви вважаєте, чи правильне рішення прийняла жінка?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector