Якось ми прийшли до свекрухи в гості, вона варила пельмені. Мої діти щиро надіялися, що бабуся їх пригостить, але вона намазала їм кілька кусків хліба маргарином і налила чаю. Я йшла додому і плакала, у мене на душі залишився величезний осад. Відтоді у мене відпала охота ходити до свекрухи в гості. Я і так рідко ходила, а зараз і зовсім перестала

Після першого шлюбу у мене залишилося двоє дітей. З Сергієм ми орендували квартиру, бо у нього зі свекрухою жила ще молодша сестра. Свекруха завжди дивно ставилася до дітей. Вона робила між ними велику різницю, я це помітила з першого дня. 

Нам вона навіть не запропонувала допомогти з весіллям, ми просто розписалися та поїхали в орендоване житло. Свекруха в гості заходила дуже рідко, інколи телефонувала Сергію. Жили вони собі вдвох з донькою і нічого їх більше не хвилювало. 

У моїх діток різниця всього лиш один рік. Мені було дуже важко, чоловік завжди на роботі, а я з ними сама не справлялися. Ні свекруха, ні сестра ні разу не запропонували мені своєї допомоги. Чоловік заробляв мало, тому через це у нас часто були сварки. Я не мала грошей навіть на суміш дітям.

Свекруха взагалі не приходила до онуків. За всі роки, вона була у нас два рази на дні народження, коли принесла діткам по шоколадці. 

Коли її донька народила дитину, свекруха внука з рук не спускала – гуляла, ночами колисала, купувала йому абсолютно все. Мені було дуже образливо, адже мої діти для неї такі ж рідні. Якось ми прийшли до свекрухи в гості, вона варила пельмені. Мої хлопці щиро надіялися, що бабуся їх пригостить, але вона намазала їм хліб маргарином і налила чаю.

Діти у мене питалися, чому їм бабуся не дала тих смачних пельменів, а в мене сльози на очі. Я не знала, як це все пояснити. 

Після цього випадку я перестала ходити до свекрухи, а з часом ми з Сергієм розлучилися. Ні він, ні його матір не цікавилися як я живу, чи ми маємо що їсти. Через два роки я вдруге одружилася. Маючи такий досвід стосунків зі свекрухою, я дуже хвилювалася, як нова свекруха прийме моїх дітей. Вони для неї взагалі чужі. 

Насправді, це чудова жінка. Вона одразу знайшла спільну мову з дітками, а вони полюбили її всім серцем. 

Я й досі не можу зрозуміти, як бабусі можуть не визнавати власних онуків. Адже це рідна кровинка, маленьке щастя…

Що ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...