В неділю вранці пішла в супермаркет, адже в суботу так на базарі і не була. Чоловік спав, тому я його не будила – він зараз допомагає батькам робити ремонт, думала, має один вихідний – нехай виспиться. Донечка теж ще спала. Я скупила всі продукти й з важкими сумками бігла додому – хотіла встигнути приготувати ще сніданок до пробудження Антона й донечки. 
От біжу я додому, як раптом мене за руку хапає жінка:
– Оксано, куди біжиш? Давно я вже тебе не бачила, роки пройшли. А ти маєш граний вигляд, красива – практично не змінилася, – промовила мені перехожа. Я була шокована, оскільки взагалі не могла впізнати цю жінку. Просто привіталася у відповідь і чекала, що вона далі буде мені говорити, може, проясниться ситуація.
– Ой, Оксано, не впізнала мене? Та немає чому дивуватися, на моїй зовнішності останні 5 років відбилися, як цілих 25, – і тут перехожа скинула хустину й показала своє сиве волосся.
Тут я зрозуміла, що переді мною Ольга – колишня однокласниця, найпопулярніша дівчина в школі, всю юність я заздрила її красі. Вона була дуже симпатична, однак характер мала геть кепський. Зверхньо ставилася практично до всіх, ще й мала заможний батьків, тому інших переважно взагалі не сприймала. Вчитися вона не хотіла, думала, що батьки забезпечать світле майбутнє.
Ще в нашому будинку проживала поважна та заможня сім’я, у яких був лише один син. Ми з ним все дитинство провели в одній пісочниці, разом росли, а в підлітковому віці я в нього закохалася. Дмитро також проявляв мені знаки уваги – дарував квіти, цукерки, не дивно, адже батьки давали йому багато кишенькових грошей.
Одного дня хлопець просто почав мене уникати, я продовжувала чекати його вранці, адже ми разом ішли в інститут, намагалася десь його перестріти, оскільки не розуміла причини такої поведінки. І от одного дня він мені сказав, що я йому набридла, а він взагалі готується до весілля з іншою. Згодом я дізналася, хто його наречена – Ольга. Разом вони були вже довгий час, просто Дмитро це ретельно приховував.
Я була щиро закохана, тому вирішила сама з нею поговорити, що ми вже давно одне одного знаємо, розповідала про свої почуття до Дмитра. Ольга тоді лише з мене почала насміхатися, ніби то такий багатий Дмитро ніколи б не обрав мене собі за дружину. Ольга все-таки одружилася з ним, а я закінчила інститут, пішла на роботу й там познайомилася зі своїм чоловіком, згодом у нас з’явилася донечка.
Ольга ж почала мені розповідати про те, як складно їй у шлюбі з Дмитром, що вона й подумати не могла, який він насправді егоїст. А я в цей момент просто підняла сумки й сказала:
– Вибач, Ольго, я дуже спішу до свого золотого чоловіка!
Не знаю, як би у мене склалися стосунки з Дмитром, але зараз я щаслива, бо маю поруч коханого чоловіка та дитину. А от Ольгу мені взагалі не шкода, вона зробила свій вибір.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!