Одного разу, я їхала у сусіднє місто поїздом. Поруч зі мною сиділа вже немолода жінка й ось вона вирішила розповісти мені історію зі свого життя. Виявилося, що вона вже давно живе без чоловіка. Самій довелося виховувати двох синів. Життя нелегке було, але дітей своїх вона дуже любила.
От старший хлопець виріс та повідомив матір про одруження. Вона була категорично проти майбутньої невістки, адже та була на декілька років старша від хлопця та ще й дитину від першого шлюбу мала. От жінка й сказала:
– Не потрібна вона тобі з чужими дітьми! Нормальну собі знайдеш.
Син матір слухати не став й одружився. Жінка навіть з ними не бачилася після весілля. Шкода їй було сина, що він у таку історію втрапив. Вперше до них у гості вона прийшла тоді, коли невістка народила дитину вже від її сина. Вона завжди гралася з ним, пестила, а ось першу дитини невістки геть не помічала.
– Це ж не мій онук, нехай ним його бабусі займаються, а у мене свій є, – сказала вона.
Ось так вони й жили, доки у родині не трапилася біда. Загинув старший син моєї співрозмовниці, але ніяких висновків після цього вона не зробила. Жінка перестала спілкуватися з невісткою та допомагати їй.
– Я їй так і сказала: “Я з тобою спілкувалася тільки заради сина, а тепер навіть не дзвони мені”.
А молодшому синові вона сказала, щоб той на старших жінок з дітьми навіть не дивився, а то вона з ним взагалі спілкуватися перестане. Поділитися власними думками щодо цієї ситуації я не встигла, адже вже була моя зупинка та думати про них я не переставала.
Наступного дня, я зустріла у місті свою знайому й вона розповіла, що скоро її син одружується. Його наречена: старша жінка з дитиною. Але моя знайома була рада цьому, вона розповідала наскільки її син щасливий. А ще розповіла як вперше зустрілася з сином майбутньої невістки. Вона купила йому цілий пакет фруктів та солодощів, підійшла до нього й сказала:
– Ну привіт, я твоя нова бабуся. Нумо знайоммося.
Ось такі два різні погляди на геть однакову ситуацію. На цьому прикладі як ніколи бачиш, що всі проблеми виникають саме у нашій голові. Ми самі ускладнюємо своє життя, а чи потрібно?
Як би ви вчинили у подібній ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!