Зараз я вже одружена втретє, весілля ми відсвяткували два роки тому. Народила дитину, тому сиджу в декреті. Разом з нами проживають ще моїх двоє старших дітей від першого чоловіка. Другий шлюб тривав не довго, тому там дітей не було. В теперішнього чоловіка я закохалася одразу, він здавався мені ідеальним. В стосунках з ним я була дуже щасливою і вірила, що прийшов кінець чорній смузі в моєму житті.
Все стало валитися, коли нинішній чоловік пів року тому втратив хорошу роботу. Я розумію, що це неприємна і складна ситуація. Саме тому треба терміново брати себе в руки і шукати нову роботу. Тим більше якщо у тебе дружина з немовлям в декреті, а ще й кредит. Але так думаю я. А чоловік, схоже, розслабився, став частіше пиво купувати, а ще й неодноразово висловлював мені невдоволення. Я вже запропонувала йому іти в таксі, це чудовий спосіб заробити якусь копійку, але він здійснив всього три поїздки. Я виплачувала кредит з дитячих аліментів. Заощадження закінчуються і треба щось вирішувати. Я не розумію, як чоловік може спокійно сидіти без роботи, якщо у нього дружина і троє дітей вдома?
Я вже мовчу, що на цьому тлі він став агресивним, один раз дав мені ляпас, хоча раніше такого я за ним взагалі не помічала. Того разу, визнаю, я сама його спровокувала, бо і сама на нього замахувалася. Але у мене нерви теж не залізні. Мені потрібно думати, чим дітей годувати і як кредит платити.
Я розумію, що якщо найближчим часом щось не зміниться, мені доведеться розлучатися втретє. Я дуже цього не хочу, але так жити теж не зможу. Через постійні сварки у старшої доньки вже тики почалися. Мені дуже шкода моїх батьків, які турбуються за це, та й самій незручно перед знайомими, сусідами. Я, ніби «бракована» якась, ні з одним чоловіком не можу жити. Уже думаю, що фінансово трьох дітей наодинці я не потягну, ще й з квартирою треба буде щось вирішувати.
Я не розумію, чому життєві труднощі так легко вибивають чоловіків з колії. З першим чоловіком у мене була схожа ситуація. Роботу він не втрачав, але був не задоволений через низьку зарплату, став сильно випивати. Я пропонувала навіть переїхати, щоб він зміг краще влаштуватися, але він вже не хотів боротися.
Я теж, звичайно, не свята. Не скажу, що пилю чоловіка цілими днями, але мовчати у мене теж не завжди виходить. Можливо, в цьому я не права. Але мені так набридло все тягнути самій, думати цілодобово, як розв’язувати ці проблеми, при цьому ще й маленька дитина весь час на руках.
Дайте якусь пораду. Що мені робити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!