– Якщо хтось мріє про таку родину, як у мене – то повний дурень, – казала кума Марго.

У моєї кумасі Марго була не родина, а мрія. Хороший чоловік Василь, який має великий. Донька Мілана, красуня та справжня модель. Онуки Павлусик та Богданчик, які щотижня приїздили до бабусі у гості. 

Марго відвідала багато країн, жила у будинку, мала машину та працювала у приватній клініці. Я сама по-білому заздрила подрузі, що вона виграла цей золотий квиток удачі. 

Але місяць тому вона розлучилася. Як грім серед ясного неба! Ви собі це уявляєте? 30 років прожила у щасливому шлюбі, дітей та онуків виховала. А потім просто зібрала всі свої речі, написала заяву на розлучення та поїхала геть. 

– Марго, ну ти з дуба впала? Чим тобі родина не вгодила? Та хтось про це тільки мріяти може

– Ага, якщо мріє про таку родину, як у мене – то повний дурень. То я на людях ходила та посміхалася, удавала, що така щаслива. Ніхто ж не знав, що коїлося вдома. 

І от за другим келихом вина кума мені все розповіла. Чесно, я була до сліз шокована. Вона стільки років мовчала, приховувала біль, нікому ні слова поганого не сказала. 

Як виявилося, Василь її геть не шанував. Ставився, наче до робочої конячки. 

– Я приходжу додому пізно з роботи. А він з порогу одразу починає “А де моя вечеря, чого ти не приготувала їсти”. Кажу – я втомилася. А він сміється. Наче я на роботі байдикую.

Тому після 8 годинного робочого дня Марго крутилася на кухні. І її Василь не хотів їсти звичайну гречку з котлетами. Вимагав чогось такого розкішного, наче в ресторані. Чи то курку запечену з рисом, салатики (мінімум 2 на вибір), борщ свіжий. Ну а ви самі порахуйте, кільки то годин треба біля плити простояти

– Навіть посуд не годен був помити. Та що там помити – просто у раковину поставити. Ще й крихти за столом залишав. Я поки на кухні все до ладу приведу, то вже 1 ночі на годиннику. 

Не раз Марго просила чоловіка найняти хатню робітницю. А в нього на все був єдиний аргумент “а ти тоді що робитимеш у цій хаті?”. Мови не було про те, аби навіть купити робота-пилососа. 

Щодо одягу її чоловік мав також певні “правила”. 

– Прошу дати мені тисячу на нове плаття, бо нема в чому на корпоратив піти. А він такий “зарплату свою витрачай”. 

До слова, прибуток Василя за місяць може складати 70 тисяч мінімум. Адже його магазини розташовані по всьому місту. А тут для жінки тисячу гривень шкодує. 

– Донька взагалі від рук відбилася. Не працює, дітей постійно мені на шию скидає. Приїде, заведе їх до хати і поїде. А вони ж хочуть якогось там морозива, шоколадки. Тому я все сама купувала. 

Зараз її донька Мілана ніде не працює, як і зять. Мало того, що батьки їм весілля оплатили, купили машину та квартиру. Мілі того недостатньо! Просить щотижня у Марго гроші, бо знає, що тато не дасть. 

Пошепки

– Тому дістало це все мене. 

– І ти зараз на орендованій квартирі живеш? 

– Ні. У Сергія. 

– Кого? 

– Мій колега. Рік тому переїхав з Харкова до нас. От він мені і каву принесе, круасаном пригостить. Якщо треба додому проведе або на таксі завезе. Людина на другий день знайомства мені букет лілій подарував. А це мої улюблені квіти!

– То виходить, що ти…

-Ні, я написала заяву і вже тоді переїхала до Сергія. Давно треба було це зробити. Чого я відкладала те розлучення? 

Зараз Марго з Сергієм живуть душа в душу. Так, він звичайний лікар, має невелику однокімнатну квартиру. Не їздить на Лексусі, а на старенькому Део Ланосі. 

Зате Марго щодня посміхається, аж від щастя сяє. Сергій принось їй квіти, адже біля їх будинку є базарчик. Як не прийду у гості – то там або ромашки піони чи лілії стоять. 

– Ну мені до одного місця ті статки. Я себе почуваю щасливою та коханою. 

Мілана та Василь перестали спілкуватися з Марго. Ну і її батьки також не оцінили вчинок доньки. Як це – в 50 років покинути родину та піти до чужого чоловіка, в якого ще й грошей нема. “Проміняла золото на шило!” – так казала про неї мама, Олена Василівна. 

Але Марго дійсно байдуже. Я бачу, як кумасі добре з Сергієм. 

І от хочу сказати одне – ніколи не заздрість чужій людині. В ж не знаєте, яке у неї насправді життя. А воно буває геть не таке солодке, як здається. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!