Коли донька прийшла і заявила, що хоче вийти заміж в 19 років, я мало не впала. Не чекала такого зовсім.
– Ти лиш на другому курсі. Нащо це тобі?
– Не хочу втратити такого хлопця, як Денис. Він дуже хороший, перспективний.
– Звідки ти знаєш? Він теж ще студент.
– У нього великі плани. Чітко знає, що робитиме після університету. Хоче бізнесменом стати!
Довго я вмовляла Марину, та вона мене не слухала. Згодом познайомилась зі сватами. Сваха Руслана Романівна також була шокована рішенням сина, хоча вона й гарно ставилась до моєї дитини.
Врешті я змирилась, подумала, що все могло б бути гірше. Все ж не п’ють, не гуляють, мають плани на життя. Переконливим фактором стало й те, що Денис з гарної сім’ї. Це важливо, погодьтесь.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тож ми влаштували молодим весілля. Витрати поділили зі сватами навпіл. Я заробляю не так багато, працюю вчителем в школі. Довелося набрати репетиторства стільки, що часу вже ні на що не залишалось. Оскільки Марина навчалась я продовжувала щомісяця давати їй по 2000 гривень на життя. Та я ніколи не цікавилась, на що вона їх витрачає.
Оскільки винаймати житло молоді не мали змоги, то жити вони вирішили у сватів. У них квартира велика, місця вистачає. Я все ж думала, що зять знайде хоч якийсь підробіток, та він не поспішав. А коли закінчив університет хотів відкрити власну справу. Та нічого не вийшло, він лише втратив гроші.
Згодом і Марина отримала диплом. І ось тепер вони обидвоє сидять на шиї у свахи. Мені дуже соромно, та я не знаю, що робити.
Того тижня Руслана Романівна зателефонувала мені:
– Якщо молоді й надалі в мене житимуть – ти маєш платити за них! Раніше я не просила, бо вони студентами були. Та вже не можу їх годувати.
– І скільки?
– Хоча б тисячу гривень на комунальні.
– Але я зараз сама ледве виживаю. Знаєш що, а виганяй їх та й усе. Нехай вчаться жити нарешті. Бо так ніколи не подорослішають.
Спочатку свекруху образила ця пропозиція. Вона почала говорити, що не може так вчинити з дітьми. Та вже за кілька днів подзвонила мені й повідомила:
– Я подумала і дала молодим місяць, аби мали змогу влаштуватись на роботу і знайти житло.
Мало не відразу мені зателефонувала Марина. Вона в сльозах кричала, що ми безсердечні, змовились потайки проти них.
Та я вже не знаю, як інакше бути. Порадьте мені?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!