Не можу передбачити, коли саме це трапиться, але я щиро вірю, що все відбудеться саме так. Одного дня я буду йти вулицею, тримаючи за руку Його. Він не відриватиме від мене погляду, а я повністю порину в його увагу. В цей момент ти будеш іти поруч, але я навіть цього не зрозумію, просто не побачу. Потім ти покличеш мене на ім’я, адже тебе образить така моя поведінка. Звісно я впізнаю твій голос, і в цей момент перед очима пролетить вся наша історія, все що було між нами, а ще я згадаю того, що не було… Як я не отримувала любові, не бачила твоєї турботи, не відчувала взаємності.
Ти давав мені лише можливість любити себе і нічого не хотів віддавати навзамін.
І коли ти побачиш мене в обіймах іншого, то зрозумієш, що сильно сумуєш.
Тобі не вистачатиме наших затишних вечорів, коли всі розмови були лише про твої мрії, плани, здобуті досягнення. Ти відчуєш ностальгію за всіма моїми повідомленнями, які ти вже звик ігнорувати. Буде переглядати наші спільні фото й бачити, якими закоханими очима я дивилася на тебе. Тобі буде приємно думати про те, що ти був головним в моєму житті і я постійно ішла на жертви, щоб зробити тебе щасливим.
Зараз відчуваєш гострий дефіцит уваги, про тебе більше ніхто не піклується, не сприймає тебе таким, як ти є. В цей момент ти пошкодуєш, що не цінував те, що мав. І прийде розуміння того, що варто було дати мені ще один шанс, який я тоді заслуговувала. Може, варто було глянути на мене зовсім під іншим ракурсом, спробувати також покохати.
І зараз ти відчуватимеш просто найбільше розчарування свого життя – ти втратив того, хто міг зробити тебе щасливим. Тепер ти щовечора засинаєш з думками про те, як могло все скластися. Ти сумуєш за мною і усвідомлюєш, що більше ніколи вже не повернеш той час. Ти втратив свій шанс. І як тобі зараз бути на моєму місці? Коли лежиш поруч з тим, з ким тобі самотньо, кому на тебе абсолютно байдуже і ти це прекрасно усвідомлюєш.
І можливо ти напишеш мені просто запитати, як справи. Можливо, тобі просто цікаво, а чи залишилися у мене почуття. І можливо, вони залишилися. Можливо, в тебе теж були почуття до мене, але ти не давав їм можливості полонити твоє серце. Ти розумів, що щось відчуваєш до мене, але завжди думав, що я нікуди не дінусь, а завжди буду поруч… чекати.
Хочу сказати тобі, що це очікування нестерпне, я заслуговую на краще життя, ніж постійно перебувати в страху, що кохана людина визначилася, і взагалі не на твою користь. З мене досить, я захотіла бути щасливою, а ти так і не зрозумів, що кохання – це віддавати, а не лише брати, твій егоїзм взяв гору над нашими почуттями.
Одного разу, клянусь, ти будеш сумувати за мною, і коли цей день прийде, я буду вже далеко.
Чи були у вас схожі стосунки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!