У 2021 році мій син з Ангеліною купили квартиру, але в нульовому циклі. Невістка сама обирала новобудову та район. Звісно, те ЖК, яке хотіла Ангеліна коштувало чимало – 600 доларів за квадратний метр.
Мирон тоді мав на руках тільки 5 тисяч доларів, хотів взяти кредит, але всі банки йому відмовляли. А невістка все тиснула та нарікала “давай, шукай гроші, бо ту квартиру хтось інший викупить”.
Тоді син звернувся до мене за допомогою:
– Мамо, ну просто треба і все. Вже питався у друзів, просив у колег на роботі – ніхто не може позичити.
– Не знаю, синку. Я мало що можу тобі дати. Хіба запитаю у своїх знайомих, може, вони позичать.
– Мамо, ти скажи, що я все до копійки віддам, чесне слово, от кладу руку на серце.
Але про родичів та друзів я вигадала. Мала в себе на чорний день нормальну таку суму в доларах, до того роками збирала гроші та економила. Тому позичила синові 30 тисяч доларів на квартиру.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Мамо, а хто це позичив?
– Яка різниця? Бери гроші, поки дають. Але хоча б щомісяця повертай пару сотень, аби борг не затримували.
– Мамо, ну ти просто моя рятівниця!
З ремонтом діти якось самі розбиралися, я у ті справи не лізла. Щомісяця син привозив гроші – інколи 200 доларів, інколи 500, як виходило. Я не підганяла Мирона з боргами.
Всі долари, які він мені повертав, я складала у свою коробку та ховала у шафі. За ці 2 роки квартиру вже збудували, зробили ремонт. І син повернув мені половину з боргу. Мене дивувало одне – тільки син давав гроші зі своєї зарплати, бо невістка не хотіла ні копійки відкладати. Ще як було новосілля, то Ангеліна сама сказала, що “борги чоловіка – це його особисті проблеми”.
Ну але як так? Ви живете там разом, спільна квартира, але гроші має повертати тільки Мирон.
І от тиждень тому син приїхав до мене у гості, привіз 700 доларів. Я зробила чай та запросила його до столу, аби ми разом пообідали. Однак, помітила, що Мирон був дуже злий та роздратований.
– Сину, що трапилося? Посварився з Ангеліною?
– Ні, мамо. Слухай, а в кого ти гроші позичила?
– Яка різниця? В кого мала – в того і позичила.
– Та бо вчора ми зустріли тітку Тамару. І я якраз міняв долари, хотів їй віддати. А вона каже, що вперше про борг чує. І дядько Толік так само.
– То ти вчора дзвонив до наших родичів?
– Так, мамо, не полінувався і всіх набрав. Ніхто ні сном, ні духом про ті 30 тисяч доларів.
– Ну я вам дала зі своїх заощаджень, мала на чорний день.
– І ти стільки мовчала? Не соромно? Ти в рідного сина гроші вимагала, де твоя совість?
– Мироне, а потім як мені жити? Думаєш, що ті долари мені на голову просто так впали?
– Якщо тобі ті 30 тисяч дорожчі за власного сина – то я тебе навіть бачити не хочу, сиди на Різдво сама!
Мирон одразу поїхав додому, не хоче тепер зі мною навіть по телефоні говорити, одразу кидає слухавку. Невістка так само робить.
Звісно, інші родичі вже в курсі про наші фінансові перипетії. Хтось почав захищати Мирона і дорікати, як я погана мати. Але родичка Тамара мене єдина підтримала:
– Ні, ну а що? Він же дорослий чоловік, сам повинен вирішувати проблеми. Просив у борг? А борги треба повертати.
– Ой, боюся, що через ці гроші я сина втратила…
– Ні. Повір, він ще тобі подякує за таке. Не все дітям треба готове під носа давати. Зате Мирон буде знати, як важко даються ті гроші.
Я вже сама думаю про те, аби синові повернути всі ті гроші і помиритися.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!