У січні 2022 року ми взяли трикімнатну квартиру в іпотеку, ще й у доларах. А потім почалася війна і ми загрузнули у боргах. Ніхто ж таке передбачити не міг!
Нам довелося продати машину чоловіка, закласти моє золото у ломбард. Навіть переїхали з орендованої квартири до моїх батьків у село, бо боялися залишатися в місті.
На щастя, ні мене, ні Дмитра з роботи не звільнили та ми мали стабільний дохід. Плюс, на продукти не витрачали, нам все готувала мама. Було і молоко домашнє, сир, сметанка, яєчка, м’ясо.
З села до міста не була велика відстань, десь 20 хвилин автобусом. Так ми каталися туди-сюди аж до вересня. Благо, батьки позичили нам пару тисяч доларів на ремонт, який ми почали робити влітку. Зранку їхали на роботу, а потім йшла на квартиру і так аж до комендантської. Тато нам допоміг, сам зробив з дерева шафу, стіл та крісла.
Словом, ми вилізли з кредитів, повернули всі борги. Однак, нам у цьому допомогли тільки мої батьки. Свекруха, Ольга Миронівна, під час війни гарно розбагатіла. Здавала свою квартиру біженцям за хорошу суму, крім цього, ще й мала магазин з продуктами. Звісно, цінники там також підскочили.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
От кому горе, а кому грошей на війні заробити. Чисто депутатські замашки у свекрухи, точно!
Хоча ми на пряму зверталися до неї за допомогою:
– Ну, дітки, зараз такі важкі часи. Але вам Бог допоможе.
– Так ви могли б нам 5 тисяч доларів позичити? Треба за квартиру оплату внести.
– Та звідки у мене такі гроші? Думаєте, я тут в магазині їх лопатою згрібаю?
Ну, в принципі, тоді свекруха не збрехала – магазин приносив їй чималий прибуток. Цього літа поїхала в Болгарію на відпочинок, зробила гарний ремонт у квартирі.
Однак, щоразу, як вона приходила, то дуже контролювала нашу квартиру:
– Господи, ну хто вам так плитку криво поставив? А це що таке? Не диван, а якась тверда дошка.
– Головне, що нам подобається. Добрий та тямущий майстер попався.
– Та звісно, здер з вас гроші, роботу тяп-ляп зробив, а ти ще тішишся.
Я категорично не люблю таких людей, які постійно щось критикують. Тому натякнула чоловікові, що його мама не дуже бажаний гість у нашому домі. На щастя, Дімка мене добре зрозумів.
Але свекруха якась у мене тугодоходяща. З першого разу не зрозуміла, що їй тут не раді.
Так от, я знаю, що у пані Ольги є рідна сестра, тітка Тамара. Вона сама працює в Італії роками, там вийшла заміж за італійця та живе, як справжня сеньйора.
І на свята тітка хоче приїхати зі своїм чоловіком в Україну, зустріти Різдво у родинному колі. Однак, крім тітки, приїдуть ще з Києва інші родичі. Тому свекруха вигадала, що саме тітка Тома має залишитися у нашій квартирі.
– Вам що, важко? Гості побудуть 10 днів та поїдуть геть.
– Вибачте, але наша квартира не готель 5-зірковий. Може, хай вони у вас поживуть.
– У мене нема місця, приїде Толік з дітьми та жінкою.
– Ну а в нас також нема. І взагалі, ви у мене дозволу запитали?
– А ти до мене свою ротяку не відкривай. Дивися, яка фіфа гонорова, де твоє виховання?
– Там, де і ваша совість. Повірте, якщо ваша сестра Тома хоча б переступить поріг – викину всі валізи до бісової матері.
Такі погрози вже точно подіяли на свекруху. Однак, дуже образилася на мене та Дмитра. Нарікає, які ми погані діти, не хочемо родичку в гостях прийняти.
Але чому вона про нас згадала тільки тоді, коли їй самій знадобилася допомога? Шановна, ну де ти була, коли ми по вуха у боргах загрузли? Та якби не мої батьки, то ми б точно продавали цю квартиру і залишилися з голим місцем.
Мені ні каплі не соромно за таке перед свекрухою. Хай говорить родичці, яка в неї паскудна невістка, аби хтось її пожалів. На Різдво ми і так поїдемо до моїх батьків. Вони нам завжди раді.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!