Змалку нас вчать, що самопожертва – це добре, благородно, що це справжній шлях до щастя. Та в житті все інакше. Насправді обираючи життя заради інших – ми поступово втрачаємо все.
Уявіть, а якби десь існувала своєрідна канцелярія, в якій би приймали ці жертви. Там неодмінно була б довжелезна черга і здебільшого з жінок.
– Хто крайній?
– Я, номер 1202.
– Нічого собі, і це сьогодні стільки охочих?
– Це ще що. Вчора було понад шість тисяч, і так щодня. Навіть у вихідні.
– А ви вже остаточно вирішили? Заради кого жертвуєте.
– Так, заради дітей. Інакше не можу. Вони – сенс мого життя.
Раптом у коридор вийшов високий худорлявий чоловік.
– Номер 1202 – заходьте!
Жінка увійшла. Чоловік відразу ж розпочав розмову:
– Перш ніж ми підпишемо контракт – мушу попередити про ризики. Такі правила.
– Добре.
– Мине 17 років – і ви пошкодуєте. Чоловік вас покине, знайде іншу, а діти – зневажатимуть. Ніхто не оцінить вашу жертву.
– Я вам не вірю!
– Ось дивіться.
Він увімкнув відео на великому екрані. На ньому показали, як ця жінка – стара й засмучена сидить біля вікна і плаче. Вона телефонує синові, а він лишень кричить, щоб не турбувала. Побачивши це, жінка засмутилася, а чоловік продовжив.
– Ну що, ви не передумали?
– Ні.
– Але ж ви бачили все?
– Це ж всього один день. Можливо наступного – діти приїдуть і перепросять.
– Ні, не приїдуть. Вам не варто на це розраховувати. Будете жертвувати?
– Так, інакше не можу.
Жінка вийшла. Вона наче постаріла на десять років. Худорлявий знову вийшов, викликав наступний номер.
– 1203, заходьте!
Дещо молодша і досить симпатична леді увійшла.
– Заради кого жертвуєте?
– Заради чоловіка.
– Нащо?
– Хочу зберегти свій шлюб.
– Мушу вас попередити. Чоловік однаково піде.
– Чому?
– Подивіться відео.
Він увімкнув ролик. Жінка бігала довкола чоловіка і намагалась в усьому догодити. Навіть шкарпетки знімала після роботи.
– Коли це?
– А хіба ж не впізнаєте? Вчора.
– Не може бути. Я маю жахливий вигляд. І невже я ось так стараюсь, а чоловік зраджує?
– Так.
– І що мені робити?
– Можливо не варто жертвувати собою?
– Тоді розлучитися? Але ж у нас сім’я!
– Можливо слід змінити свою поведінку. Почати жити заради себе, а не бігати й догоджати коханому. Ну що ви вирішили?
– Мабуть, я піду.
Жінка встала і пішла. Вона збагнула, що кожен самий обирає, як жити! І ніхто у світі не винен, якщо людина не щаслива. Вона сама вирішує – бути щасливою чи нещасною. Приносити себе на вівтар чи ні?
А який шлях обираєте ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!