Марія Дмитрівна живе у Пустомитах, там має будиночок. А ми з чоловіком та дітками у Львові, тут купили квартиру.
І так, як літо, то діти поїхали до бабусі. Але не можу сказати, що свекруха аж так пильнує онуків. Сама ж першою починає:
“Ой, як мені нудно без діток”, “Ой, я так скучила”, “Я тут геть сама-саменька”
А як діти приїжджають – то кожен сам за себе. Раз молодший Миколка об’ївся яблук та мав отруєння.
Старший Матвій розбив випадково вікно, коли грався мʼячем. А коли свекруха насварила, то він взагалі вирішив пішки дійти до Львова. Сусіди його зловили вже за селом у полі. Так свекруха “пильнує” онуків.
Я б з радістю залишила дітей у місті. Але що я, що чоловік працюємо, повертаємося аж під вечір.
Тим паче, у нас часто вимикають світло вдень. Як хлопці собі їсти зігріють в мікрохвильовій печі? Чи руки після туалету помиють?
Бо як нема світла – то нема води. Ну і ми живемо на 9 поверсі, ліфт, відповідно не їде. А в хлопців велосипеди, самокати та ролики. Я коли туди-сюди речі ношу, то просто фітнесом наче займаюся.
Тому ми вирішили цього літа все-таки купити невеличкий генератор додому. Аби я могла спокійно їсти приготувати, в душ піти.
Звісно, ця забавка коштує недешево. Бо є попит, відповідно, ціни ого-го як підняли. Так от, назбирали ми грошенят, я попросила на роботі аванс, дістали свою “ничку”.
А діти тоді були у свекрухи на дачі та випадково добазікалися. Ну то ж діти, інколи не вміють язика за зубами тримати.
Приїжджаємо у гості – а пані Марія вже ходить насуплена та косо на мене позирає.Так, наче я їй хату спалила.
– Що таке? Діти накапостили?
– Ні, все добре. Просто от дожилася, що на старості років ніхто про мене не піклується.
– Тобто не піклується?
– От скажи – нащо вам той генератор здався? Ти що, не знаєш, що наші депутати навмисне так економлять світло, бо всю енергетику продають в Польщу?
Але ми свекрусі допомагаємо – ліки купуємо, продукти та навіть оплачуємо їй комуналку. Бо що вона сама собі купить на ту копійчану пенсію?
– Та бодай собі їсти зварити чи…
– От краще б ті гроші витратили мені на ремонт. Я сплю на старому ліжку, он, холодильник вже геть не працює, погано морозить. Взяла та й витратили стільки грошей на якусь дурницю!
– То не дурниця, а необхідність зараз! Вам добре, ви на дачі живете. А як мені без світла готувати та посуд мити?
– То все штучно зроблено. Вам нагло брешуть, аби депутати гроші мали. І ви їх спонсоруєте!
Так через генератор на рівному місці ми посварилися. Звісно, ми ремонт не будемо там робити, бо ще всі меблі в порядку, свекруха дарма драматизує.
Але хіба вона не розуміє, що зараз у Львові важко? Постійно графіки відключень міняють, інколи по 6-8 годин світла тупо вдома нема. Мені що на Мауглі перетворитися чи що?
Вибачте. Даних поки немає.