– Який наречений? Ти мама, повинна дбати про нашого сина, а не кавалерів додому приводити! – дорікав колишній чоловік. Однак, у самого вже була інша родина та вагітна дружина

Здається, що мені хтось наврочив. Адже після весілля мої стосунки з чоловіком Василем просто зійшли нанівець. До того ми жодного разу не сварилися, чудово ладнали. Але потім ледь не щодня були суперечки через дрібниці. Я вже думала про розлучення, тільки мама зі свекрухою всіляко відмовляють. Кажуть, що у всіх після весілля настає такий період і просто треба перечекати.

Однак, ми прожили тільки 3 роки. Першою не витерпіла я, зібрала всі свої речі та сина, написала заяву на розлучення та переїхала жити до батьків у село. Зараза згадую той період, як поганий сон. Василь інколи телефонує до Іванка, розпитує, як справи та надсилає аліменти. Правда, цих копійок ледь вистачає на прожиття. Але знаю, що з часом він забуде про мене та дитину, адже його молода дружина вагітна первістком. 

Щоразу я намагалася уникати зустрічі з Василем. Наприклад, якщо він приїжджав до нас у гості, то я або зачинялася у кімнаті, або йшла геть. Коли ж хоче забрати Іванка на вихідні, то я передаю сина через свекруху. Вона хороша жінка, ми з нею зберегли нормальні стосунки. Ніколи не чула від неї поганого слова. 

Знаю, що чоловіки після розлучення також стараються і до жінок добре відноситися, що б там не було. Але Вася обрав інший метод – поливати мене брудом. Ну, наприклад, нещодавно друзі розповіли, що він жалівся на те, що я не добре виконую свої обов’язки. Не такий одяг купую синові, віддала не в ту школу. Причин є тисячі. Одного разу моє терпіння вичерпало себе:

– Якщо ти бачиш, яка я жахлива людина, чому не відсудиш у мене малюка? Адже з тобою йому буде набагато краще! 

– Ти мама і дитина повинна бути з тобою! – дорікав Вася. Така логіка мене відверто дивувала. Розуміла, що він просто не хоче брати на себе відповідальність. 

Моя колишня свекруха щоразу розповідала мені про нових дівчат Василя, немов звітувалася. Для чого це робила – досі не розумію. Або ж вона жаліла, що її син вчинив таку помилку, або просто хотіла мені показати, що у Васі і без мене все добре. Словом, дивні у нас були теми для розмови. Але мені було байдуже.

З часом я знайшла чудову роботу. Заробила на власну квартиру, купила машину, ми з сином багато подорожували. На плітки колишнього чоловіка я не зважала. Однак, я хотіла, щоб у сина були нормальне спілкування. Так, у нас з Василем все було погано, але це не мало відношення до нашої дитини.

Рік тому я познайомилася у компанії з Артуром. Він мені одразу сподобався. Красивий, мужній, з почуттям гумору, розумний. І навіть новина про те, що у мене є дитина від першого шлюбу його не злякала. Він одразу захотів познайомитися з Іванком та купив йому іграшкову машинку. На щастя, мої хлопці швидко знайшли спільну мову. Ми разом багато відпочивали, гуляли у парку, розважалися. А через місяць чоловік зробив мені пропозицію та ми почали готуватися до весілля. 

Правда, я заборонила синові говорити Василю про те, що тепер у нас живе один дядя. Однак, малюк випадково все-таки проговорився. Я тоді була на роботі, коли до мене зателефонував Вася.

Пошепки

– Що це за маячня? Я вимагаю пояснення! Чому мою дитину виховує чужий чоловік?! – кричав у слухавку.

Іронічно, правда ж? Сам забув, що у нього є вагітна жінка. Головне – щоб я страждала та була самотньою до кінця життя. 

– Послухай, це не чужа людина, а мій наречений. Він добре ладнає з Іваном. Хочеш – можеш забрати до себе дитину, якщо тобі це та принципово.

– У мене взагалі є дружина та скоро народиться донечка, я не можу забрати Івана до себе!

– Але ж я нічого поганого не казала, коли ти вдруге одружився…

– Це зовсім інакше! Ти – мама, повинна дбати про малюка, а не кавалерів додому приводити! Який ти приклад подаєш? 

Я кинула слухавку. Ось яка цікава ситуація виходить – мій Вася має повне право жити з іншою жінкою, а я ні. Таке відчуття, що він думає, немов я – його власність. Ніякого особистого життя, тільки дім та робота. Мені аж смішно з такої поведінки, чесно.

Заблокувала номер Василя, намагаюся уникати з ним зустрічей. Сподіваюся, що Іван не виросте таким же, як його горе-татусь. Звісно, що Артур досі живе у мене та скоро у нас весілля. Бачу, як синові добре з ним. Та і я щаслива, що поруч є такий чудовий чоловік. 

Одного не розумію у цій сумбурній історії – Василь хоча б задумується над своїми словами? Ох, як добре, що я з ним все-таки розлучилася. Інакше я б точно збожеволіла. 

А що б ви зробили на місці дівчини? Як провчити такого нахабного чоловіка? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector