Я, звісно, завжди знала, що з невісткою мені може не пощастити. Але я й уявити не могла, що син вибере собі таку непутящу дівку!
Почати треба з того, що я ніколи не лізла в життя свого сина. Завжди думала, що він в мене дорослий, розумний, самостійний хлопець. От і про дівчат його я теж ніколи не запитувала. Знала, що як надумає він собі когось за жінку мати — скаже та познайомить. Так воно й сталося. Вперше Ірину я побачила, коли Роман тільки думав їй пропозицію робити.
Кладу руку на серце: спочатку здалося, що вона адекватна. Ну, одягнена була пристойно. Та й зайвого за столом не ляпала, як деякі люблять. То я і подумала, що вона ще не найгірша для нас партія. Вдруге я бачила її вже на весіллі. Та й то, тільки двома словами ми перекинулися. Після того до молодих я не їздила. Вони не звали, а я наче навʼязуватися не хотіла…
Але ж оце свята зимові йдуть, то в магазинах починають на все ціни дерти. Подумала я і вирішила порадувати таки дітей, привезти домашнього гостинця. У нас же таки й мʼясо своє, і яйця без хімії. Та ще й олію недавно за паї видали. Словом, спакувала я все те добро та й поперла на вокзал.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мене аж всередину пускати не хотіли, так багато в мене із собою торб було. Але я думала, що мене зустріне хтось з дороги та й поможе все донести. Ага, аж двічі! Сама все аж до квартири перла! Сина з роботи не відпустили, невістка сказала, що зайнята, не може приїхати. Я ж уже собі нафантазувала, що то вона просто до мого приїзду готується. Чи прибирає, чи готує, чи ще щось.
А як зайшла я у ту квартиру… Господи прости! Та в мене у свиней частіше, ніж у них вдома! Скрізь пил, підлога та, мабуть, ні разу й не милася, одяг по всіх стільцях валяється. Про харчі я взагалі мовчу! У холодильнику валялося два яблука, морквина та кефір… А невістка виляглася на дивані, в телефоні щось клацає. Навіть поздороватися не вийшла!
Пішла я на кухню, їсти приготувала, порядок навела, свої гостинці порозкладала. А мені за те ніхто й не подякував. Син тільки жінку свою безтолкову хвалитися взяв. Та ще й каже мені: «Бачиш, яка молодець! Золото, а не жінка!» А мені аж плакати захотілося.
Хіба ж заслужив мій син оце таке? Йому нормальна жінка треба, хазяйновита. А не оце, Бог знає що…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!