Ще у 2018 році моя теща, Ольга Ярославівна, поїхала в Італію на заробітки. Жінка казала, що її мама досить часто так “каталася” по Європі в пошуках роботи. А у Палермо знайшла якраз постійний підробіток у багатих сеньйорів.
Через рік, восени 2019 я зробив Ані пропозицію. Ми зіграли невеличке весілля, запросили тільки 50 гостей і все. Думали спершу пожити на орендованій квартирі, а потім вже взяти іпотеку на власне житло. Я навіть питався у тещі, чи нема в Італії роботи для мене.
– А нащо тобі їхати? Он, маєте мою квартиру, живіть собі там спокійно.
Однак, квартира теща була аж на Левандівці, це спальний район Львова. Будинок був старий, штукатурка сипалася на голову, сусіди не дуже приємні люди. Ремонт у квартирі був бідний. Стара духовка, яка ледь запалювалася, скрипучі двері та підлога, старезні вікна, з яких задувало. І ще в додачу йшов сусід, лежачий дідусь, Орест Васильович.
Аня не могла залишити дідуся самого. І я погодився на переїзд, але все-таки планував і свою квартиру з часом купити.
Хоча я не заробляю багато, але за 4 роки зробив повністю ремонт у квартирі, поставив нові вікна та підлогу, з батьком змайстрував меблі та диван у кімнати, привіз дорогу кухонну техніку, провів інтернет та кабельне телебачення. Окрім цього, оплачували доглядальницю для дідуся Ореста. Щодня до нас приходила медсестра, ставила дідусеві уколи, робила спеціальні масажі від пролежнів.
Тільки от теща нам не поспішала допомагати. Спершу я не заїкався про гроші, ну бо в самого була ще заначка. Однак, через війну мені скоротили зарплату, жінку звільни. Добре, що Аня все-таки знайшла нову роботу, але з нижчою зарплатнею.
Раз Аня попросила у мами хоча б тисячу євро, аби ми мали якісь гроші для дідуся. Але почули у слухавку відмовки “у мене самої проблеми”.
І от місяць тому теща нарешті повернулася додому. Але не з порожніми руками, а привезла 50 тисяч доларів. Тільки одразу поїхала ці гроші витрачати з молодшою донькою, Анастасією. Дівчина якраз закінчила 4 курс і теща вирішила їй купити…квартиру у Чернівцях.
– Моя донечка червоний диплом отримала. Ну ти просто моя найбільша гордість! – тішилася теща.
Я просто був шокований. Ми 4 роки жили у тій старій квартирі, доглядали за дідусем, зробили новесенький євроремонт… А гроші отримала Настя. Сюрприз просто незабутній.
Тому вирішив поговорити серйозно з пані Ольгою. Якраз я прибирав зі столу після гостини, а вона мила посуд.
– Ми очікували від вас якось фінансову допомогу. Самі знаєте, що через війну у нас трохи скрутно з грішми.
– Ну якщо ти мужик, то збирай речі та провалюй на заробітки!
Ось це так “аргументована” відповідь.Мало того, що теща віддала всі гроші іншій доньці. То ще й зараз живе з нами. А квартира і так тісненька, тільки 2 кімнати.
Вдома вона нічого не робить. Не хоче навіть піти по ліки для дідуся чи приготувати ому їсти. Просто десь або гуляє, або дивиться телевізор, або голосно говорить по телефону.
Найцікавіше те, що ця квартира не переписана ні на Аню, ні на мене. Тобто ми тут живемо на пташиних правах. І не знати, чи завтра теща нас не захоче прогнати геть.
Це дуже зачіпає моє чоловіче его. Ну я старався 4 роки, вкладав сюди не тільки гроші, але й душу. А тут така “подяка”.
Аня каже, що не бачить проблеми. Мовляв, ми самі собі заробимо на квартиру без подачок. Але це не нормально!
Я вперше у такій ситуації та не знаю що робити? Куди мені звертатися за допомогою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!