В цей день ми з чоловіком трішки переживали, адже мали знайомитися з нашою майбутньою невісткою. Чоловік з самого ранку пішов в магазин за продуктами, а я прибирала, готувала різні страви. Сину вже якраз пора одружуватися, цього року йому виповнилося 24 роки. Дуже переживали, щоб він знайшов собі достойну дружину, адже сам дуже хороший, поступливий, нам в усьому допомагає, не має шкідливих звичок — буде хорошою опорою для коханої.
І от дзвінок в двері, ми з чоловіком одразу чкурнули в передпокій. Відчинилися двері, а першою поріг переступила п’ятирічна дівчинка, ще й дуже дивної зовнішності, точно не слов’янської. Позаду дитини стояли син з майбутньою невісткою.
Я трішки розчарувалася, адже хотіла, щоб син одружувався з “чистим аркушем”, але, як то кажуть, що обрав, те й має, я вирішила не пхатися.
Карина просто переступила поріг й одразу кинула на сина своє пальто, до нас почала звертатися на “ти”, що дуже здивувало й навіть обурило. Коли сіли за стіл, я вирішила спитати:
– А у дівчинки є батько?
– Є, он ваш син буде! Ой, а що на столі лише свинина? Треба бути обачливими, не всі харчуються такою жирною їжею, я от їм лише птицю та рибу, тепер і вас доведеться вчити здоровому раціону! – сказала Карина й гидливо скривила обличчя.
– Вибач, щось не подумала, а де ви плануєте проживати? – я вирішила приховати своє невдоволення і змінити тему.
– Ви якісь такі дивні! Та у вас будемо жити, а де ще? Ви що синові купили ще якесь житло? – розсміялася дівчина.
В цей момент я глянула на чоловіка й побачила, як його очі налилися злістю, він просто закипав. Я взяла його за руку й підморгнула, щоб трішки заспокоївся.
Просиділи ми так в напруженій обстановці, а в кінці вечора я почала збирати з сином все зі столу, чоловік пішов на вулицю перевести дух, а Карина навіть не запропонувала нам свою допомогу — просто сиділа в телефоні. Вона навіть на доньку не звертала увагу.
Вже чоловік повернувся, і ми все прибрали, а Карина додому не збиралася. Я вирішила вдруге зробити чай, щоб просто так не сидіти, як до мене підбігає дівчинка. Я запитую:
– А як мені тебе називати?
Карина мене перебила:
– Вона — АБиК, а він — бабай! – тицьнула вона пальцем на мого чоловіка.
– Вистачить цього цирку! Що це таке відбувається? Ти прийшла в наш дім і ще смієш так поводитися! Або поважай нашу сім’ю, або забирайся звідси, не думай, що будеш встановлювати тут свої правила! І ще — бабаїв тут не буде! – крикнув чоловік.
– Чого ж ви так закипіли, у вашому віці краще не нервуватися, в нас так заведено називати! – посміхнулася невістка.
– Ти прийшла в нашу сім’ю, тому будеш дотримуватися наших традицій і правил. А хочете жити так, як собі забажаєте, то, будь ласка, де вихід знаєте. Орендуєте квартиру і називайте там одне одного, як хочете. Сину, я такого у своєму домі не стерплю, — додав чоловік.
Вона не розгубилася, а просто почала збирати доньку, син побіг за нею… Нарешті вдома була тиша…
Що робити далі, ми з чоловіком не знаємо. Син дуже кохає цю дівчинку, мені шкода, що ми не знайшли з нею спільну мову. Але я не хочу жити в такій напруженій атмосфері. Просто розумію, що спільне проживання зіпсує стосунки не лише з невісткою, а й зі сином.
Тепер будемо поганими свекрами, а що поробиш?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!