Сьогодні особливий день, не такий, як всі інші – річниця їхнього весілля.
Оксана в такі дні готувала для свого коханого різні сюрпризи та завжди хотіла здивувати. Цей день був не винятком. Вона вирішила зробити приємне коханому Юрчику.
Юра теж пам’ятав про цей день. Встав з самого раненька, але кохану не будив. Пішов у душ, потім зробив бутерброди собі та Оксані, приготував міцну каву та пішов на роботу.
Розбудило Оксану сонячне проміння, яке через шибки потрапляло їй в обличчя.
– Ну це я сьогодні і поспала. Вже десята година… От така я дружина, навіть чоловікові кави вранці не зробила. Ну нічого, спробую сьогодні надолужити все.
Оксана почала щось робити в квартирі, прибирала, приготувала чоловікові сирнички за його улюбленим рецептом. Потім відкрила двері в морозильну камеру і зрозуміла, що вже давно не готувала стейків. Витягнула м’ясо розморожуватися та вирішила приготувати стейки із картоплею-фрі, до речі, теж його улюблені.
В навушниках грала музика, а Оксана тихцем щось собі наспівувала. Металася по кухні, оскільки хотіла встигнути до обіду з приготуванням.
Жінка все гарненько склала в коробочки і замотала фольгою, щоб чоловік смакував страву свіжою і теплою. Вона радісно все склала в пакет й попрямувала в спальну. З шафи вона вийняла червоне плаття, нанесла яскравий і, разом з тим, витончений макіяж, взула туфлі на підборах і помчала з готовим обідом до чоловіка на роботу.
На її подив, Юри не було в кабінеті. Тоді кохана вирішила зачекати, оскільки згадала, що він розповідав вчора ввечері про майбутню нараду. Тут раптом на його столі пролунав вібросигнал від телефона. Оксана довіряла чоловікові, але вирішила глянути хоча б хто телефонує, можливо, щось термінове.
Дзвінок завершився, і прийшло повідомлення. Побачене ніби приголомшило Оксану: «Я все підготувала. Думаю, вона не здогадається. Вечір має бути незабутнім». І відправник – «Ланочка». Цей же відправник і телефонував.
Оксана втратила відчуття землі під ногами. Вона залишила на столі обід, а сама одразу помчала додому. Там вона вішак за вішаком складала речі коханого в валізу. Шалені думки обпікали їй душу. Як він міг зрадити? Вона навіть нічого не підозрювала весь цей час.
Її Юрчик, завжди такий уважний і чуйний, як він міг так вдало прикидатися і приховувати роман з іншою?
Юрій прийшов цього разу швидше з роботи з букетом квітів. Він побачив в коридорі валізу зі своїми речами, а на зустріч вийшла Оксана, вся в сльозах.
– Сонечко, що сталося? – підбіг до неї.
– Не прикидайся, що нічого не сталося. Думаєш, я не знаю? Як ти взагалі міг так зі мною вчинити? Я прокинулася, зготувала обід, а він там з Ланочками всякими вечір планує.
– Що ти придумуєш. Я ніколи тобі не зраджував.
– Не вірю…
– Та ж Ланочка – це моя сестра Світлана. Я попросив її замовити для нас вечерю в ресторані, бо через роботу не мав часу нічого організувати. Як ти могла так про мене думати, дурненька?
Оксана продовжувала ковтати сльози і намагалася все обдумати. Їй було боляче й водночас соромно, що вона могла таке подумати на свого чоловіка. Юрій продовжував її обіймати та палко цілувати, і тоді жінка заспокоїлася. Вона сама притулилася до коханого і на душі стало так тепло і спокійно.
– То як, їдемо в ресторан? Столик заброньовано на сьому, а зараз – пів на шосту.
– Добре, тільки мені треба швидко привести себе до ладу. Ще й ця валіза. Юра, мені так соромно за це все…
– Заспокойся, все добре. Як ти могла подумати таке, дурненька. Я кохаю тебе, а ти ніколи в цьому не сумнівайся…
… Пройшли роки, сьогодні десятиріччя з річниці їхнього шлюбу. Оксана готує качку і згадує свою витівку, яка трапилася ще тоді… Але в цей день вони будуть вже не самі, а й зі своїм найдорожчим скарбом – дітками, які з нетерпінням чекають смачної вечері. Вони вже навіть приготували мамі й татові подарунок й зробили листівки.
На порозі вже стояв чоловік, а його очі, як і десять років тому, горіли вогнем кохання. Її теж…
Вам сподобалася історія? Чи потрапляли ви в схожі ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!