Декілька днів тому чоловік мене дуже “ощасливив”:
– Слухай, ну я і так постійно у роз’їздах з тими рейсами. А мама сама, їй важко. Тому я думаю, буде краще, якщо ти до неї їздитимеш ввечері.
– Ага, ще чого. Мені через все місто пхатися до твоєї мами?
– Ну іншого варіанту я не бачу. Хіба забирати її додому.
Повірте, не я перша цю війну зі свекрухою почала.
Ольга Михайлівна не полюбила мене ще до весілля та всіляко відмовляла Олега від шлюбу. Потім довго не визнавала рідних онуків, говорила якісь дурниці. Типу я така гуляща дівка, народила донечок від коханців, а Олегові на виховання віддала. На жаль, знайшлися родичі, які тоді повірили у побрехеньки свекрухи і косо на мене дивилися.
Я категорично проти. Не переношу свекруху на дух, чесно. А ще я мала у дитинстві живий приклад, як рідна людна “віддячить” за добро. Моя мама доглядала лежачу свекруху, мою бабусю. Ми їй купували ліки, приносили продукти, прибирали вдома, годували стареньку. Але вона постійно на нас кричала, обзивала, говорила, що ми її до могили хочемо довести. Навіть декілька разів принципово міняла замки, аби ми до її квартири не попали.
І мені було щиро шкода маму. Хоча тато рано помер, але вона самотужки мене на ноги підіймала та ще слідкувала за свекрухою майже 10 років.
Але найбільший удар нас чекав після похоронів.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми з мамою думали, що бабуся перепише квартиру на мене, я ж рідна онучка. А виявилося, що вона давно склала заповіт і все майно переписала на якусь далеку родичку. Ну просто уявіть наш шок, коли нотаріус показав всі папери.
Чесно, мене б ця квартира дуже виручила, бо якраз тоді збиралася заміж та була на 2 місяці вагітності. Ну і моїй мамі довелося їхати на заробітки, аби допомогти нам купити власне житло.
Так от, минуло вже 20 років, але я свою паскудну бабусю не забуваю. І зі свекрухою у мене дуже погані стосунки. Цього Різдва ми приїхали до неї, були ще родичі з Києва. Я наперед вдома приготувала кутю, пампухи, рибку пісну та подала до столу:
– Ой, Лідка, це що за така каша рідка? Плаває тут щось сіре.
– Це кутя, ми не робимо таку густу. Але вона дуже солодка ви скуштуйте.
– Знаєте, я боюся аби потім таку кашу в туалеті не наклала,
Всі мої страви свекруха просто з лайном змішала. Поставила до столу хіба 2 пампушки і все. Я так образилася, що аж заплакала в машині, коли додому їхали,
Так от, зараз свекрусі дуже погано стало. Нещодавно їй зробили операцію на нирки. Треба слідкувати, аби вона вчасно приймала ліки, дотримувалася спеціальної дієти, не підіймала важкого та просто спокійно лежала. Ну і хто за свекрухою має наглядати? Звісно, що я!
– Це ж моя мама. Я не можу її просто так кинути.
– Ну а я хто, підтиральниця? Ти знаєш, як вона про мене пліткувала.
– Але вона хвора. Не можна її так кинути.
– Добре. Тоді нехай перепише на мене свою квартиру. Це буде гарантія нашого договору
Чоловік говорив про це зі свекрухою. Звісно, такий скандал здійняла, певно, всі сусіди чули у будинку. Якщо коротко – то житло я побачу хіба в домовині.
От чоловікові попри мешти, бо не хоче в ці жіночі конфлікти лізти, постійно прикривається роботою.
Не знаю, що робити далі. Порадьте, як бути з такою родичкою.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!