У нас з чоловіком є дві квартири. Свою двушку отримала у спадок від покійних бабусі та дідуся, так як я єдина онучка в родині. А чоловік Максим самотужки купив собі колись однушку на околиці міста.
Загалом, мій Максим великий роботяга та карʼєрист. Ще з 15 років шукав якісь підробітки за незначні гроші. Навіть спеціально пішов в університет на заочну форму навчання, аби більше часу приділяти саме роботі. Так працював, постійно економив та відкладав кошти. І у 25 років придбав квартирку з ремонтом.
І от після весілля Максим переїхав до мене, а свою однушку здавав в оренду. Нам тоді не завадив додатковий дохід, адже відкладали гроші на дитинку. І погодьтеся, що навіть 5 тисяч гривень ніколи зайвими в родинному бюджеті не бувають. Тому я спокійно вийшла в декрет та не переживала за фінансові проблеми.
Однак, не довго ми тішилися квартирі.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У Максима є молодший брат, Юра. Ну такий хлопець перекотиполе, взагалі не знає, що таке слово “відповідальність”.
Свекруха, Орися Мирославівна, постійно ходила до школи та говорила з вчителями. Юра навіть без маминих подачок не зумів нормально університет закінчити. Для мене це був дисонанс – от два брати, але такі різні. Максим самотужки заробив на квартиру, а його брат з мами постійно гроші тягнув.
А свекруха навіть не сміла перечити Юркові:
– Ну він мій син! І я що, не маю 100 гривень, аби йому просто так дати? – ледь не плаче.
Після 4 курсу Юра привів до мами свою вагітну наречену Юльку. Ще й всі її речі перевіз. Однак, дівчина не змогла нормально вжитися на одній території зі свекрухою.
Тоді пані Орися вигадала просто геніальний план – пустити Юрка та Юлю на нашу квартиру.
– Ви ж рідні брати, хіба тобі так важко Юркові допомогти.
– Мамо, а чому він сам за розум не візьметься? Скільки ти років ще будеш за ним, як за малою дитиною, бігати?
– Синку, в нього ж скоро дитинка буде.
Ми погодилися, бо розуміли, що свекруха просто так не відступить та буде довго на голови насідати. Тому пішли на поступки. Юра та Юля переїхали на початку грудня, якраз наші квартиранти звільнили житло.
Ну і минуло майже 4 місяці, скоро вже квітень на носі. І до мене телефонують нещодавно з ЖЕКу та кажуть, що у нас велика заборгованість по комуналці:
– У вас неоплачені рахунки за воду, світло, газ та опалення.
– Як це неоплачені? Там ж люди живуть
– Востаннє був платіж у листопаді.
Я аж за голову взялася, коли почула рахунки за борги – понад 10 тисяч гривень. Двоє дорослих людей, а такі лічильники нам накрутили! одразу зателефонувала до чоловіка, а той вже Юрі передзвонив:
– А хіба ви за мене не платили комуналку?
– Яка це – пустили у квартиру і ще платити за вас? Ви геть оборзіли чи що?!
– У мене дитина маленька, всі гроші йдуть на підгузки.
Потім до нас зателефонувала свекруха та почала заступатися за Юру:
– Хочете, то можемо борг навпіл оплатити. Я маю пару тисяч з пенсії
– Яка пенсія, що ви верзете?! Їх взагалі треба виселити з квартири.
– Виселити? Та в тебе взагалі серця нема.
От не знаємо, що робити далі. Мало того, що через брата ми втратили додатковий дохід. То тепер ще й маємо замість нього оплатити борги!
Якщо проженемо брата, то для всіх родичів станемо ворогами. Що мені робити? У кого була така ситуація в родині?!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!