У 2013 році, коли почався Майдан та ті всі події, то я втратила роботу. Адже наш великий завод працював на одного російського бізнесмена. І так за день – ні роботи, ні зарплати, в гаманці лиш 250 гривень.
Моя молодша донька Іра тоді закінчувала 11 клас, а син Михайло навчався на 4 курсі та готувався до весілля. Я розуміла, що ніякого щастя вже тут, в Україні, не знайду.
І якраз перед Різдвом до нас приїхала родичка, моя кумася Василина. Вона була в курсі моєї проблеми, тому запропонувала поміч:
– Поїхали зі мною?
– Ну а як я поїду?
– Слухай, твої діти не малі, самі впораються. Он, дивися, Ірині треба за репетиторів платити, а Міша влітку одружується. Де ти візьмеш гроші? Від кредиту до кредиту житимеш?
Ну я вирішила дослухатися до поради куми. Тим паче, що я бачила, як родина Василини живе – побудували будиночок за містом, кожному синові квартиру купила та машини. А я також дітям хочу все найкраще дати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Влаштувалася в Італії на круїзний лайнер прибиральницею. Хоча ми подорожували багато, були в різних портах та країнах світу. Однак, часу на різні екскурсії та відпочинку в мене не було. Я мала пильнувати кожну каюту, обережно складати речі, вчасно приносити закуски та міняти постіль, прибирати. Моя зміна починалася о 5 ранку та закінчувалася о 1 чи 2 ночі.
Все, що я бачила – це море та порти. Навіть не могла вибігти та якісь сувенірчики для дітей купити.
Єдина вигода з такої роботи – це зарплата, ми достатньо заробляли. Добре, що серед працівників були ще дві жіночки-українки, працювали на кухні. Я мала з ким хоча б поговорити, одна одній жалілися на важку заробітчанську долю.
Так от, за 11 років заробітків я багато дала дітям. Спершу оплатила синові весілля, купила доньці гарну сукню на випускний. Ірина не зуміла пройти на державне місце, не вистачало 4 балів до конкурсу. Тому я ще висилила їй кошти на навчання.
Старалася сама економити, але зате у 2018 році привезла синові гроші та подарувала квартиру. Михайло сам вже зробив ремонт та скоро у мене з’явилися 3 онученьки – Вірочка, Надійка та Любов. Наймолодшій ще й рочку нема, Іра вже народила під час війни.
Син мою допомогу дуже шанує та щоразу дякує. І я бачу, що він ті гроші дійсно направляє туди, куди треба. Онучки одягнені, ситі, добре навчаються. Невістка заощадлива та хазяйновита. От нещодавно вони купили другу машину, аби Ніна за дітками їздила.
А от донька… Іра, здається, зрозуміла той смак життя, коли мама на заробітках. Я їй висилала по 400-500 євро щомісяця і все одно мало було! То їй на курточку треба, то на якісь чобітки. Коли почалася війна, то доня поїхала до якоїсь знайомої в Польщу.
– Ну ти знайти собі якусь роботу, попрацюй. І так ще маєш виплати, як біженка.
– Мамо, тут цих східняків море. І куди мені йти з освітою, на завод? Теж мені, робота за копійки!
Там Ірина пожила 4 місяці та повернулася додому. І я надіялася, що вона якісь гроші відкладе на квартиру, ремонт зробить, поки я на заробітках.
Цього тижня приїхала до України, бо в старшої онучки було день народження. Купила дівчаткам подарунки, що вони ледь в автобус помістилися. Добре, що хоча б на митниці нічого не забрали.
До Михайла приїхали ще батьки Ніни, тому на їх квартирі було тісно. А я з вокзалу одразу на свято поїхала, бо мене вже всі чекати. Ввечері вже син завіз мене додому.
Заходжу – і ледь не падаю. Господи, квартира просто в жахливому стані, чесно! Шпалери обідрані, де-не-де вже великих шматків нема. Дверцятка у кожній шафці хитаються та криво висять, з 4 конфорок тільки 2 робочі. Холодильник нормально не працює, ще й ніжка зламана, Іра її книгою приперла.
У ванній на кожному кутику грибок, краник протікає, плитка відвалилася на стінах. Ну жах, просто жах! Не квартира, а якесь жахіття.
– Ірино, а чому ти ремонт не робила? Як ти квартиру до такого стану довела?!
– Ой, мамо, та зараз все так дорого. Ти ціни на сантехніку нову бачила? Я в тому геть не розбираюся, чесно.
Зате у кімнаті доньки новий ноутбук, телефон та дорога косметика. А ще сумочки. Як побачила цінник у 4 тисячі гривень – то дуже засмутилася.
От донька всі гроші витрачала тільки на розваги. Але ж могла хоча б кухню до ладу привести, це обличчя господині! Натомість ось так легко купує телефони та модний одяг.
Я вже не знаю, як бути далі з донькою. Перестати їй висилати гроші? Тоді вона образиться на мене та брата. Але як ще перевиховати Ірину?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!