Можливо я зробила велику помилку і до скону шкодуватиму через це. А може й врятувала себе! З Дмитром я давно вже разом. Я ніколи не мала сумнівів, що саме з ним маю бути.
Та моїм батькам він не подобався.
– Ти з 18 років з Дмитром. Довкола чимало гарних чоловіків. Можливо не варто поспішати?
– Ви що? Мене ж ніхто не цікавить!
Батьків бентежило, що Дмитро не надто намагався заробити на житло, він завжди плив за течією. Сестрі з чоловіком пощастило значно більше. Її Вадим працював мало не цілодобово, аби дати рідним усе найкраще. Та я зовсім не думала головою.
І от врешті пів року тому коханий зробив мені пропозицію. І зараз, коли часу до свята залишилось зовсім мало, батьки запросили мене із сестрою в гості на серйозну розмову. Я дещо налякалась, та одразу погодилась приїхати.
– Наші любі донечки. Ми досить довго відтягували, думали, що щось зміниться, та зараз усе вирішили. Ми продали нашу велику квартиру і переїдемо жити в село. Завжди про це мріяли. А гроші розділимо порівну між вами.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Далі вони сказали, що хочуть, аби сестра придбала більшу квартиру. Адже в неї вже двійко дітей. Мені ж вони запропонували взяти однокімнатну в новобудові. Але висунули одну-єдину умову.
– Люба, ми подарували гроші саме зараз, щоб ти встигла купити житло до шлюбу та оформила його на себе.
– А чому так?
– Ти не знаєш, що на тебе чекає. А ми хочемо щастя для доньки. Зроби, як ми кажемо!
Я йшла додому й не знала, як повідомити цю новину чоловікові. А тоді вирішила сказати все, як є.
– Твої батьки ніколи мене не любили! Вони мріють про іншого зятя!
– Чи ти не щасливий? Нам не доведеться платити шалені гроші за оренду.
– Ага, і ви мене випхаєте щойно схочете!
– Чого це?
Чоловік зібрався і пішов геть. Засмутився страшенно. Повернувся пізно на вечір напідпитку.
– Як ти не оформиш квартиру на нас обох – весілля не буде!
– Не буде, то й не буде! – раптом вирвалося у мене.
Чесно кажучи, я сама такого не чекала від себе! Та збагнула, що батьки завжди мали рацію. Того ж вечора я сказала Дмитрові йти геть. Наступного дня він благав пробачити. І досі дзвонить мені щодня.
– Я погарячкував, чи ти не розумієш?
– Я розумію лише одне, що чоловік, котрий хоче одружитися – мусить подбати про житло!
От скажіть, чи варто пробачати Дмитрові таку поведінку? Він мав би дякувати за щедрий подарунок. Врешті, згодом заробив би на більшу квартиру – купили б і оформили на нього. Чи не так?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!