За той короткий час жінки встигли розповісти про життя в ДНР

Що відбувається у ЛНР та ДНР відомо лиш людям, які там проживають. Ця історія про двох пенсіонерок, які вирішили приїхати до Слов’янська з Макіївки.

Сталось це у черзі до Ощадбанку. Дві старші жіночки, що стояли позаду мене люб’язно спитали, де найближчий туалет. Але з тим у нас проблема. Ми трохи розговорились.

– А підкажете, ще, як нам пройти на ринок?

Тут я й подумала, що змогла б їх підвезти, бо мені по дорозі. Ми сіли в машину, хоча там місця не було багато. Я художниця, постійно вожуся з мольбертами та банками з-під фарб, але якось вмістились.

За цей короткий проміжок часу вони встигли розповісти мені про своє життя в Макіївці на окупованій території.

– Олександра Захарченка розбомбили – всі раді! (Егеж, пам’ятаю це, думала я собі).

– То й що. Мою невістку посадили в бус, зібрали гроші на вінки й повезли. А що поробиш, він так усім надоїв. 

– У вас тут так тихо, так добре! Хіба зранку чула, як діти у школу йшли, галасували. У нас всі діти тихі. 

– Так! Стріляють. Мій син помер пів року тому. Серце не витримало. Він щодня після роботи повертався і нарікав на цей поганий ДНР. А я живу. Приїхала он у Слов’янськ пенсію отримати. Дві тисячі, половину з цього лише на дорогу піде.

Я дивлюсь на них і помічаю, що вони досить гарно одягнені. Питаю…

Пошепки

– Ми спеціально одягнулися. Навіть намисто оділа. В Макіївці цього не хочеться, настрою нема! А до вас, як до столиці! У вас тут всі красиві!

– Особливо дітки! Я он собі костюм купила ще до війни. Мріяла поїхати в ньому до Києва, але більше не мрію! Ноги болять, грошей не маю, та й у вас тут добре. 

– Ми любимо Україну! Як тільки задумаюсь, що ми там, а ви тут і серце крається. Нащо це? Чому я повинна жити в якомусь ДНРі?

Ми попрощались. Жінки обійняли мене, а одна тихо на вушко сказала:

– Коли це все закінчиться? Ви ж знаєте! Скажіть! 

– Ох! Боже, мій! Якби ж я знала

Elena Shestopalova

Справді, колись та й вся Україна повернеться до своїх колишніх кордонів та весь народ стане дружнім! 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!