– За цю розвалюху хочу 15 тисяч доларів — заявила Олена. А потім через декілька років раптом передумала…

Я завжди знав, що ми з сестрою дуже різні люди й в близьких стосунках не були та й не будемо, але я ніколи не думав, що все буде ще гірше. 

Якось через рік після смерті матері, я зателефонував до Олени із важливим питанням:

– Сестро, батьки на нас обох записали хату в селі. Тому я пропоную якось вирішити питання з нею. Треба ремонт робити, бо вона геть вже валиться  — говорив я.

– Який ремонт ? Цій розвалюшці вже нічого не допоможе. Давай продамо і гроші поділимо між собою — відповіла Олена.

– Е ні, я пропоную по-іншому, бо я вже маю плани на цю хатинку. Давай віддам тобі кошти за твою частку, так тобі підходить? —  ввічливо запитав я.

– Добре, чудово! Тоді ти мені будеш винний 15 тисяч доларів — заявила сестра.

Я чемно погодився на її умови й на тому ми закрили питання з хатинкою в селі.

З одного боку я розумію її, чому вона захотіла гроші. У нас обох свої сім’ї, різні проблеми, потреби й так далі, але Олена ще коли батьки жили, не дуже рвалась їхати туди. От тому й не дивно, що вона обрала такий спосіб розподілу спадщини. А я планував з дружиною облагородити там усе, щоб мати можливість приїжджати туди з дітьми та онуками на відпочинок.

Я найняв майстрів, купив матеріали й вже через декілька років батьківський будинок було не впізнати. Добудував трохи, подвір’я довів до ладу, поставив альтанку, мангал, насіяв зеленої травички — ну справжня краса вийшла. Щовихідних влітку ми з сім’єю їздили відпочивати лише в село. Тут ми почували себе в безпеці.

Нещодавно трапилась дуже дивна ситуація… Ми усією сім’єю, разом з дітьми та онуками святкували в селі в будиночку День народження дружини. Було усе чудово, доки раптом хтось не постукав у двері. 

Я виглянув у вікно, а тут стоїть моя сестра.

– Не відриваю? Можна зайти ? —  запитала вона.

– Та ні, звісно можна  — відповів я. –  Я казав тобі, що ти можеш приїжджати, коли захочеш, лиш щоб ти попереджала нас. Чому таки без попередження приїхала?

Пошепки

– Ну брате, я що чужа? Просто давно вже тут не була, а ще мені цікаво було подивитися як ти тут все зробив — сказала Олена. 

Сестра обходила всю територію, побувала у всіх кімнатах, навіть дружину не привітала, а потім таке утнула, що ледь не луснув від злості.

– Я передумала, хочу повернути тобі усі гроші та теж приїжджатиму сюди з дітьми та онуками на відпочинок —  заявила вона.

– Що? Ми ж домовились і в тебе не було ніяких претензій !

– Ну а тепер я передумала. Я маю такі ж права на батьківську хату, як іти.

– Гаразд, тоді даю тобі три дні, щоб ти повернула мені усі кошти — вирішив я.

Після цієї фрази, її обличчя помітно змінилося. Вона не очікувала такого почути.

– А де мені взяти таку суму? Я буду віддавати тобі частинами —  далі говорила Олена.

– Ні, так мені не підходить, щоб повертала мені по 1-2 тисячі в місяць. Я хочу всі й відразу. Оскільки я тобі їх дав, так ти мені маєш і повернути — сказав як відрізав.

Тоді вона мене ще довго лаяла, не зважаючи на те, що в нас в хаті повно гостей. А потім гримнула дверима і забралась. Тепер ми взагалі не спілкуємось.

Я вважаю, що я нічого їй не винен. Тепер, коли я поробив ремонти, стратив багато грошей, вона подивилась і теж захотіла. Ну так не робиться!

А ви як гадаєте? Чи дозволити їй перебувати у моїй хаті? Адже вона сама свідомо раніше від неї відмовилась.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector