Одружилася ще у 18 років, разом з чоловіком проживаємо 30 років, ніби все добре. Діти виросли, переїхали за кордон. Я працюю в престижній фірмі, в чоловіка – керівна посада в організації, загалом – достаток вище середнього.
Декілька років тому я не справилася з кермуванням авто і ледь не спричинила ДТП. Тому з того часу мене на роботу підвозить чоловік, назад часто добираюся сама, оскільки робочий день закінчується по-різному. І власне, розповідаю про саму ситуацію. Вже рік користуємося послугами одного таксиста. Для нас він завжди вільний. Приїжджає з будь-якої частини міста і в будь-який час. Не тільки з роботи на роботу нас з чоловіком підвозив (бували випадки, коли наша машина була на СТО, чоловік після якоїсь події), а й забрати з гостей, корпоративних заходів, з вокзалу, аеропорту. Чоловік дуже порядний, він з часом став нам ніби далекий родич.
І ось пів року тому перед самим карантином він зізнався мені в коханні. Я була шокована. Каже, полюбив мало не з першої поїздки, але бачачи, що у нас з чоловіком хороші стосунки, не хотів лізти в чужу сім’ю. Відкрився тільки тому, що боявся, що ми більше ніколи не побачимося.
Річ у тому, що до карантину у нас чоловіком була думка переїхати жити ближче до дітей. У старшої дочки в лютому було весілля, і онуки можуть з’явитися в найближчому майбутньому.
Він нічого не просив від мене, ніяких дій або вчинків, тільки користуватися його послугами поки будемо вдома. Мені завжди було комфортно поряд з ним (хоча водій навіть старше мого чоловіка), в минулому був учителем в музичній школі. Цікавий співрозмовник, має хороший смак в мистецтві. Вже пізніше дізналася, що спеціально підбирав і записував треки на окрему флешку для мене.
Спочатку я перебувала в якійсь ейфорії. Я повірити не могла, що можу ще викликати такі почуття (вік то вже до 50). На роботі навіть помітили, що помолодшала, блиск в очах з’явився. І чоловікові перепало від цього. У нас начебто друга молодість настала, не міг натішитися.
Але зараз мені важко, важко бачити, як я мучу того, іншого, продовжуючи жити своїм налагодженої життям. Бачити його очі. Він готовий заради мене на все, а я маючи стільки, не можу дати йому нічого.
Закінчити це знайомство не можу. Намагалася багато разів. Не можу без нього. Його голос, запах, те, що він поруч, розмови про музику (вдома таке не обговорюється, в основному робота, діти). Ці пів години в одну сторону і потім ввечері шлях додому в його машині, я наче в паралельній реальності.
Нічого у нас не було і навряд чи буде. Хоча не приховую, що перед сном мрію, уявляю нас разом, сниться він мені. Що це, невже вона, любов, остання? Ніколи не могла уявити навіть, що таке буває.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!