Я вважаю, що якщо у вас погана родина, чоловік чи фінансове становище – то це суто ваші проблеми.
Але моя молодша сестричка Віка звикла перекладати відповідальність за такі речі на інших людей.
На другу Святу Вечерю ми з чоловіком та дітками приїхали до мами. Вона живе за містом, у Солонці. Я привезла до столу домашні пампухи, запечену рибку та ще допомогла зварити грибну юшку.
А Віка припхалася з порожніми руками. Тільки 2 шоколадки дала моїм донечкам. Ще навіть не встигли сісти до столу, як сестра вкотре почала жалітися на свого чоловіка:
– Ой, а мій Антон…
Я вже не витримую її нарікань, чесно. Ці її скарги за роки так набридли, що аж дратують.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Отож, моя сестричка дуже легковажна дівчина. Віка рано вийшла заміж, у 20 років за свого однокурсника Антона. Тоді в молодят нічого не було і батькам довелося оплачувати весілля. Мама ще й потім віддала сестрі однушку на Сихові. Ця квартира колись їй дісталася у спадок та мама здавала в оренду, аби мати хоча б якийсь пасивний дохід.
Хоча минуло вже 5 років, сестра народила двох дітей, але про нове житло вони не думають. Там навіть ще меблі старі-старезні, залишилися від покійної бабусі. Єдине, що зробила Віка та Антон – купили нове ліжко. І все!
Антон мені не дуже подобається, чесно. І тут діло не у зовнішності, а в характері. Він геть не серйозний чоловік. Роботи стабільної нема, то попрацює пару місяців вантажником, охоронцем чи водієм таксі і звільняється геть. На все знаходить різні відмовки. То його зарплата не влаштовує, графік поганий, з директором постійно сварився.
Віка ще поки у декреті, молодшому Остапу вже 3. Однак, що їй заважає віддати сина у дитсадочок та шукати якийсь підробіток чи хоча б онлайн роботу?
Ми з чоловіком на все заробили самі. Микита не з багатої родини, в нього тільки мама і старенька бабуся. Він вступив на заочку, аби одразу працювати. Спершу влаштувався барменом у ресторан, інколи підпрацьовував офіціантом. І так, крок за кроком, будував кар’єру. Зараз він є співвласником мережі ресторанів не тільки у Львові, але й у Франківську та Тернополі. Звісно, на це пішло цілих 10 років, але коханий не здавався.
Я також звикла на все заробляти самотужки. Давно пройшла курси майстра манікюру, робила подругам нігті на дому. Потім вже знайшла місце в салоні краси. І нещодавно нарешті здійснила мрію – відкрила власну студію манікюру та педикюру.
На власне житло ми також збирали кошти. Після весілля жили на орендованій квартирі, але старалися економити. На це пішло майже 5 років. Однак, квартира велика, на 80 квадратів, новобудова з підземним паркінгом. На території є приватний дитсадочок та великий майданчик. У нас гарні автівки, щоліта (до війни) їздили з дітками на море відпочивати.
А Віка думає, що мені це все на голову впало!
– Добре тобі живеться. Он, чоловік при грошах, дорогу машину маєш.
– Бо на це все я сама заробила важкою працею. Забула чи що?
– Ай, ну звісно. Ти так кажеш, аби лиш похизуватися перед родичами. Медаль за успіхи тобі дати чи руку потиснути?
І от щоразу, як ми збираємося у гостях, то Віка постійно скаржиться на своє паскудне життя. У мене вже терпець увірвався і це свято закінчилося сваркою.
– Антон звільнився з роботи, сидить вдома.
– Чого це?
– А ти новини не читаєш? ТЦК ходить по місту, всіх чоловіків гребуть в автобус та на війну відправляють. Он, сусіда нещодавно забрали, хоча в нього 3 дітей неповнолітніх!
– Та не може такого бути. Тим паче, зараз роботи повно, можна з дому працювати.
– Ну-ну, повчи мене, як жити. Я поради не запитувала.
– Тоді чого ниєш?
– Бо у нас грошей нема! Старшому треба нову куртку купити, молодший все доношує. Я вже навіть одяг собі не купую, постійно у секонд-хенди ходжу.
– Віко, бо треба працювати, аби мати хороший одяг, кудись їздити на відпочинок…
Сестра почала за столом на мене так репетувати, наче то я винна у всіх бідах. Нарікала, що то гроші мене так змінили і я стала пихатою жінкою.
Коли ми їхали додому, то мама спакувала сестрі величезний пакунок з продуктами та ще й дала 5 тисяч гривень. Мене це дуже обурило, дочекалася, поки сестра поїде, аби серйозно поговорити з мамою
– Ну нащо ти це робиш? Ті подачки її не врятують
– Доню, ну навіщо ти так кажеш? Зараз важкі часи, війна, треба допомагати.
– Віка просто дуже зручно тобі на шию всілася та ніжки звісила. Он побачиш, закінчаться гроші – то знову прибіжить їх просити.
Я не знаю, що робити з сестрою далі. Здається, що її голова створена тільки для того, аби зачіски робити, а не думати. І маму дуже шкода. Віка з неї постійно тягне гроші. Не здивуюся, якщо з часом вона маму взагалі з квартири в Солонці прожене та туди з дітьми переїде.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!