Запропонувала чоловікові маму віддати в пансіонат, чоловік категорично проти, хоч я йому показувала – як там буде мамі добре: чисті палати, догляд та інші блага

Цього року моїй свекрусі виповнилося 75 років. Зараз вона досить погано себе почуває, має цілий букет захворювань. Декілька місяців тому, не стало її доньки – рідної сестри чоловіка. Я завжди поважала та намагалася допомагати свекрусі, вона прожила дійсно гідне життя, тільки от на старості років її значно підкосило. 

Ще донедавна свекруха могла за собою дивитися самотужки, поки не впала. В лікарні нас одразу попередили – ходити вона зможе з великими труднощами. Приблизно два місяці вона лежала у стаціонарі, а потім сказали, що пора виписувати і забирати маму. Чоловік вирішив виділити їй кімнату у нашій квартирі, я розуміла, що з цього часу, моє життя поміняється. Жити у нас звичайно було де, тому що донечка недавно вийшла заміж і зараз живе зі своїм чоловіком.

Я постійно працюю, сидіти з мамою чоловіка не маю змоги. Спочатку знайшли одну доглядальницю, але вона сказала, що не впорається – мати була дуже важка по вазі, потрібно багато сил. Друга дівчинка – просто була недосвідчена або ж лінива, хоч платили ми їй справді достойну суму.  Третя виявилася крадійкою – через тиждень ми помітили, що стали пропадати речі. Заяву вирішили не писати, але репутація у неї вже була зіпсована.

Запропонувала чоловікові маму віддати в пансіонат, чоловік категорично проти, хоч я йому показувала – як там буде мамі добре: чисті палати, догляд та інші блага. Але він погоджуватися не хоче, мовляв, буде дуже переживати за самопочуття матері. Одного разу показав мені документальний фільм, в якому якраз показана “внутрішня” сторона ось таких пансіонатів. У мене виникає питання, а що нам тоді робити? Зараз нам частково допомагає сусідка за оплату, але вона скоро переїжджає в інший район, і як бути?

Одного разу чоловік сказав: «Ми не можемо знайти доглядальницю та й навіщо витрачати гроші, давай краще ти напишеш заяву на звільнення і будеш сидіти з мамою? Ти ж і так не заробляєш багато, сенс тобі ходити на роботу?». Якщо чесно, то я не готова сім днів підряд сидіти вдома. Я люблю свою роботу, ходжу туди з великим задоволенням, невже тепер все коту під хвіст?

Ми ніколи раніше не сварилися з чоловіком, але зараз доходить до справжньої бурі. Свекруха, коли чує крики, починає плакати. Я її люблю та переживаю, але на собі хрест ставити теж не хочу! Розумію, що чоловік не буде виконувати таку делікатну справу – маму потрібно підмивати, підгузки міняти. Я ще до останнього надіюся, що вона піде на поправку і зможе хоч трішки обслуговувати себе самотужки.

На роботі мені точно знайдуть заміну, якщо звільнюся, то буду позбавлена ​​всього, що мене досі радує! Намагаюся все спокійно пояснити чоловікові, але він починає мені навіть погрожувати розлученням. І що він хоче такою поведінкою добитися? Розумію, що у нього зараз важкий життєвий період, нерви здають. Часу у нас залишилося обмаль: через декілька тижнів сусідка переїжджає. Що робити?

Що б ви порадили головній героїні?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Lida
Adblock
detector