Бабуся кожного літа з радістю зустрічала свого онука, який гостював у неї протягом канікул. Зазвичай хлопчика туди відвозили батьки, але з роками він заявив: “Мамо, годі ставитися до мене, як да малої дитини. Я й сам можу добратися до бабусі”. Після тривалої дискусії синові дозволили їхати одному.
Батьки відпровадили хлопця на перон. Вони декілька разів нагадали йому маршрут, а той нетерпляче сказав: “Мені не треба повторювати сто разів те, що я зрозумів з першого разу”. На прощання тато засунув йому щось у кишеню й додав: “Синку, тільки не хвилюйся, якщо тобі стане страшно, самотньо чи погано. У такому разі ось це тобі допоможе…”
Хлопець зайняв своє місце у вагоні. Потяг рушив. Кругом його оточили незнайомі люди. Хтось штовхався, хтось голосно говорив, а провідник висловлював якісь претензії. Раптом дитина відчула, що її наповнює страх. На очах виступили сльози. На щастя, хлопчик згадав, що на цей випадок батько залишив йому щось у кишені. Він витягнув звідти папірець, розгорнув його й побачив такі слова: “Синку, я в сусідньому вагоні”.
Господь Бог, як будь-який люблячий батько, завжди поруч з нами у хвилину труднощів. Він готовий простягнути руку допомоги, а замість докорів висловити слова підтримки.
“Не бійся, бо Я з тобою; Не турбуйся про те, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і тобі поможу, і підтримаю тебе правицею правди Своєї” (Ісая 41:10).
Хто є вашою підтримкою у складні моменти життя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!