Заробітки — крах сім’ї. Я справді так думала, але у мене з чоловіком зовсім інша історія.

Ми з чоловіком завжди мріяли про власний дім, однак після весілля тимчасово довелось жити з його батьками. Річ у тім, що я росла у місті й звикла до міського життя, а Тарас з села. Нічого проти села не маю, та й чоловікові батьки добрі були до мене, однак все одно мене тягнуло до міста. Тому я вирішила, що в майбутньому ми точно переїдемо з села.

Через декілька років померла одна моя далека родичка, яка не мала дітей. Вона свою однокімнатну квартиру переписала на мене. Я звісно була рада цьому, бо тепер нарешті зможу переїхати та жити в місті. Тільки квартира була дуже старенька й занедбана, але мені було байдуже, лиш би вже жити окремо. 

На щастя, виявилось, що мій чоловік має золоті руки. Так, я не одноразово бачила як він в селі косив газон, доглядав за подвір’ям, ремонтував там шось, але ніколи не знала, що він в мене такий справний і до ремонту. Самостійно поклеїв шпалери, поклав плитку, навіть сантехніку повністю сам встановив. Тому зовсім скоро ми могли насолоджуватись затишком та теплом у власній маленькій квартирі. 

Моя мама постійно хвалила Тараса, адже вона як ніхто знала, як це важливо бути з працьовитим та вправним чоловіком. Тато, на жаль, не вмів ні цвяха забити, ні грошей заробити. Так ми й жили у квартирі, де постійно щось ламалось, не працювало та ніколи не ремонтувалось. 

– Тримайся доню за такого чоловіка! Тобі дуже пощастило! —  завжди казала мені мама. 

І я повністю згідна, адже мені й справді пощастило. 

Через декілька років, нам стало тісно в однокімнатці, тому Тарас захотів їхати за кордон на заробітки. Проте я була категорично проти. Залишатись одною без чоловіка я не хотіла навіть на тиждень, не те щоб на довше. Також мені  було страшно, що наші гарні стосунки через відстань зіпсуються.  Але велике бажання Тараса збудувати власний дім переконало мене. Хоч я розуміла, що навіть якби я не дозволила йому поїхати, він би все одно поїхав. 

Пошепки

Як я й передбачала, заробітки стали суттєвою проблемою в наших стосунках. В результаті 7 років молодості та сімейного життя  практично викреслено. І все це через нещасні гроші на будинок. 

Були моменти, коли я не витримувала, зривалась та хотіла розлучитись, але моя мама мене зупиняла. 

– Лідуню, не гарячкуй! Є жінки, які набагато довше чекають своїх чоловіків. Поглянь, який будинок збудував за декілька років Тарас. Думаю, він просто дуже старається для сім’ї та хоче як краще —  заспокоювала мене вона.

І добре, що я її послухала. Через 7 років Тарас повернувся та пообіцяв більше не покидати мене. Дуже скоро він завершив будову та сам зробив ремонт, таким чином зекономив гроші. Ми переїхали й наше життя налагодилось.

Коханий був на сьомому небі від щастя, адже тепер ми маємо власне житло, про яке так довго мріяли. А ще Тарас посадив невеличкий город та завів господарку. Чоловік отримує задоволення від того, що робить, а я маю усе домашнє та свіже. 

Я дуже щаслива зі своїм чоловіком і мабуть, вартувало трішки потерпіти, однак все одно дотримуюсь тієї думки, що заробітки це не найкраще, що може бути для молодої сім’ї. Однак мама навчила мене цінувати все те, що робить для мене чоловік. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector