Я з дуже бідної родини, наймолодша серед сестер. Свого одягу чи іграшок у мене ніколи не було, все доводилося доношувати за старшими Вікторією та Марією. Навіть якщо взуття вже геть було в жахливому стані, то мама просто діставала супер клей та казала одягати 2 пари шкарпеток. Якщо ж сукні чи кофтинки були завеликі по розміру, то мама просто їх підшивала.
Я жодного разу не ходила на шкільні вистави, екскурсії чи навіть дні народження однокласників – не було грошей на квитки чи подарунки.
І тоді я зрозуміла, що треба вчитися та багато заробляти. Поки хтось з друзів мріяв про телефон чи іграшки, я казала, що хочу стати мільйонеркою, мати великий будинок та бізнес. Тому не дивно, що школу я закінчила із золотою медаллю та вступила на державне місце до університету.
Ще на 1 курсі мені запропонували поїхати по спеціальній програмі для студенток. Типу і працюєш, і вчишся. Я одразу погодилася та полетіла збирати полуницю в Німеччину. А за 3 місяці літніх канікул повернулася з кругленькою сумою євриків. Вистачило оновити гардероб, купити новий ноутбук для навчання та телефон. Ну і відклала пару сотень на “чорний день”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Потім знову поїхала закордон на роботу, того разу вже на склад, сортувала птицю та рибу в Данії. Там було багато студентів-українців, ми гарно потоваришували. Наші зміни були однакові на складі, тому вихідні проводили разом, гуляли містом.
Однак, всю ту виручку за роботу я була змушена віддати мамі. Адже старша сестра Вікторія народила дитину та їй не вистачало коштів. Звісно, я погодилася позичити, сестра та її чоловік обіцяли все повернути. Але ні за місяць, ні за пів року, ні за 5 років я так і не отримала гроші.
– Ти вже стільки закордоном працюєш, а в нашому місці маленькі зарплати.
– Ну нехай твій чоловік поїде також на заробітки.
– Ще чого? А я що робитиму сама з дитиною? Він мені вдома допомагає.
Коли я вкотре повернулася з заробітків, то дуже хотіла купити квартиру. Шукала гарний варіант, але такий, аби подешевше. Якраз запропонували гарну однокімнатну квартиру, але в нульовому циклі. Якраз рік-другий я попрацюю за кордоном, повернуся та привезу всю суму.
Однак, ці плани знову зіпсувала моя мама. Адже Марія виходила заміж і треба гроші на весілля:
– Ти встигнеш на квартиру заробити, буде вона в тебе. А от в Марії вже через 3 місяці вінчання.
– Але ж мамо, я Вікторії позичила гроші на дитину. Вона повернула їх?
– Тобі хто дорожчий – родина чи гроші?
Але на весіллі Марії я познайомилася з Артемом, шкільний товариш нареченого. Ми дуже весело провели час, він запрошував мене танцювати, пригощав солодощами. А наступного дня запросив на побачення.
Ми прозустрічалися місяць, а потім я поїхала на заробітки. Все-таки ідея щодо власного житла мене не покидала. З Артемом ми спілкувалися онлайн, переписувалися, надсилали один одному фото.
Тільки потім коханий просто зник. Навіть мій номер телефону заблокував та сторінку в Фейсбуці. Я зателефонувала до Марії, аби хоча б її чоловік розпитав за Артема:
– А він той….Ну знайшов собі нову дівчину.
– Як це “нову”?
– Ну він не хотів з тобою стосунків на відстані. Тому знайшов нову дівчину. А тобі, напевно, побоявся сказати правду.
Я дуже довго плакала, не хотіла їсти та сумувала. Але робота швидко допомогла забути про горе-зрадника. Після закінчення контракту мені запропонували нову вакансію на виробництві з вищою зарплатнею. Порахувала, що приблизно за рік вийде назбирати суму для першого внеску на квартиру.
І так я працювала в поті чола, дуже схудла та на всьому економила. Потім приїхала додому та віддала гроші за житло. І випадково на вулиці зустріла Артема:
– О, нарешті я тебе побачив!
– Мене? А де ж твоя дівчина?
– Яка дівчина, ти про що? Ходімо в кафе, поговоримо, так давно не бачилися.
Як виявилося, дівчини в Артема не було. Марія з мамою та Вікторіє сказали коханому, що я поїхала в Німеччину, бо мала там багатого кавалера.
– І я так розлютився на тебе, заблокував. Але за цей рік у мене нікого не було. чесне слово. Я за тобою дуже сумував.
Я одразу поїхала додому, аби розібратися, у яку брехню вплутала мене мама та сестри.
– А нащо тобі такий хлопець, як Артем. Ти ж заради нього могла роботу кинути!
– І тому ви вирішили за мене? Боялися, що більше гроші не отримаєте?
– Ми хотіли як краще!
– Хіба для себе!
Я зібрала всі речі та переїхала на квартиру Артура. Минув рік, ми досі не спілкуємося з мамою та сестрами. Вони кажуть, що то Артем мене збив з розуму та повернув силоміць з заробітків.
Тому от я не хочу з ними далі спілкуватися та бачитися. Бо для мами та сестер я була тільки конячкою-заробітчанкою. А пору з коханим мені добре та спокійно.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!