Кілька років тому сестра мені подзвонила вся в сльозах. Я ніяк не могла розібрати, що ж вона каже, та дуже злякалась, адже вона була на третьому місяці вагітності. Щойно я приїхала й увійшла – побачила страшну картину. Інна так плакала, я ніяк не могла її заспокоїти. Врешті сестра сказала:
– Артур загинув!
Артур – це чоловік Інни, ну як чоловік, вони не встигли побратися. Всього три місяці тому, коли сестра дізналась про вагітність, коханий зробив їй пропозицію. Планував відпустку, аби розписатися. Та його ніяк не відпускали. Хоча контракт підписав ще у 2015 році. Сестра залишилась сама з дитиною, батьки Артура не визнали її і свого онука. Та я завжди була поруч і підтримувала.
– Поглянь скільки жінок самотужки дітей виховують. А ти не одна!
Після народження Данилка я переїхала до Інни. Постійно була поруч і всю свою зарплату витрачала на них. Купувала підгузки, суміші, одяг. Трохи допомагали батьки. Так ми жили рік. А тоді я зустріла свого Романа. Згодом переїхала до коханого, ми побралися. Інна ж мусила оселитись в нашої бабусі. Та я однаково постійно їй висилала гроші. Адже розуміла, як їй важко.
Коли племіннику виповнилось два роки сестра вирішила, що настав час шукати собі пару. Зустрічалась то з одним, то з іншим. Я все натякала їй, що краще знайти роботу і покращити фінансове становище. Але вона не послухала. І нещодавно, коли я приїхала провідати Данилка, Інна якось дивно поводилась.
– Що з тобою? Захворіла?
– Знаєш, я знову вагітна.
– Як? Від кого?
– Це вийшло випадково. Та дитину я залишу. Ти ж мене не покинеш?
Я не могла в це повірити. Як можна бути такою легковажною, маючи дитину. Тим паче Інні вже 26 років, має думати головою. Я не втрималась і сказала їй, що про все це думаю:
– Ні, Інно, тепер на мене не розраховуй. Ми самі з Ромою плануємо стати батьками! Я мушу дбати про свою сім’ю!
Сестра страшенно образилась. Я пішла геть. Розповіла все чоловікові. Він каже, що я не маю панькатися з Інною. Але як мені бути? Що робити?