Моя мама взагалі про мене не думала. За мною доглядала бабуся Раїса, вона мене виховала та виростила. Але мене все одно цікавило, де ж моя мама? Чому у друзів є і мама, і тато, а в мене тільки бабуся?
Бабця Рая постійно вигадувала різні “відмовки”. То тато космонавт, а мама працює археологом. То вони космонавти чи моряки. Тільки коли я вже підріс, то зрозумів, що мене кинули.
До речі, бабуся працювала в бібліотеці, тому я часто приходив до неї на роботу та читав книги. Бувало, що друзі кликали мене на двір, але я вперто відмовлявся. Книги для мене були чимось таким фантастичним та нереальним. Тому, певно, така любов до читання допомогла мені стати найкращим учнем у школі та вивчитися на золоту медаль.
Тільки на випускному я побачив маму. Приїхала закордону, купила мені гарний костюм та ноутбук. Ну і ще передала багато продуктів. Я подякував. Але, знаєте, одяг та макарони не згладили між нами ті “гострі кути”. Для мене це вже була чужа людина.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І мама тоді мало цікавилася моїм життям. Її не хвилювало, у який університет я вступив, яку професію обрав. Та навіть не запитувала про дівчину. Пару днів погостювала, а потім зібрала валізи та знову кчурнула закордон.
– Не тримай зла на неї, то гріх.
– Бабцю, ну як так можна? Я її взагалі не цікавлю. Нащо тоді мене народжувала?
– Ростику, твоя мама на заробітках постійно. Їй там важко.
Але насправді заробітки для мами були звичним прикриттям. Насправді, вона вирушила в Іспанію на пошуки багатого кавалера. Ну і після того вона знову пропала на цілих 10 років.
За той час я закінчив університет з червоним дипломом, влаштувався на роботу та зустрів кохану жінку Тетяну. Мама до нас навіть на весілля не приїхала, тільки передала 400 євро як подарунок.
Чесно, останні роки я взагалі про неї не згадував. У мене своя родина. Але, знаєте, ця ситуація з дитинством трохи повпливала – тепер я купую дітям все, чого вони захочуть, забираю зі школи, ходжу на прогулянки. От буквально ні на крок не відпускаю. Жінка, правда, свариться, каже, що я їх так розбалую.
Але у житті не все було так прекрасно. Рік тому не стало бабусі. Вона важко хворіла, мала рак серця. Ми возили її аж у Німеччину на лікування. Однак, операція нам не допомогла. Лікарі самі казали, що шансів взагалі нема.
Мама приїхала тільки на 9 день по бабусі, на похоронах її не було. І одразу за столом почала говорити за квартиру:
– То як будемо ділити?
– Що ділити? Ти хоча б мала совість, піти, купи квіти бабусі на могилу.
– Слухай, я сюди приїхала, аби справи зі спадком владнати. Нащо тобі та стара однушка?
Я не хотів з мамою сваритися через житло, тому просто поставив ключі на стіл та пішов геть. Мама потім передала нам всі бабусині речі та поселила туди квартирантів. Мало їх грошей закордоном, то вирішила і тут “бізнес” намутити.
Але місяць тому вона знову повернулася до України, цього разу назавжди. Бо закінчилося в Іспанії безтурботне життя. Її коханець помер (був старенький дідусь, якого вона типу доглядала), а шлюб не був укладений. І після смерті того сеньйора його діти вигнали маму геть.
Тут вона має тільки бабусину квартиру. Однак, мешканці такий безлад після себе залишили та навіть викрали деякі меблі. Ні роботи, ні друзів, нічого мама тут не має. Привезла з собою пару тисяч євро, але витратила на ремонт.
І через такий стрес вона захворіла. Зараз не може нічого робити, бо сильно спина болить, купує собі ліки. І якраз подзвонила до мене ввечері:
– Сину, я той…Мені лікарі радять їхати в санаторій.
– Ну їдь. Чого ти хочеш від мене?
– Так у мене грошей нема. Хіба ти забув, що я тут без роботи залишилася.
– Мамо, хіба я в цьому винен?
– А ти забув, як я тобі гроші на весілля вислала? І продукти давала.
– Я тебе двічі за все життя бачив. То яка ти мені мама?
Я заблокував номер телефону мами і заборонив жінці також підіймати слухавку. Не хочу її більше ні бачити, ні чути.
Якби вона дійсно мене любила, то не кидала бабусі на поруки. Тому нехай зараз не покладається на мою поміч.
Шкода, що таких сімей, насправді, дуже багато по всьому світі.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!