Завела дитину до свекрухи, а вона своїми “кулінарними шедеврами” її до отруєння довела! От тобі й котлетки з гречки…

Чогось я завжди думала, що жіночки, яким за 40, смачно готують і чудово справляються з домашнім побутом. Але моя свекруха всі ці стереотипи успішно зруйнувала.

Вперше до неї в гості ми прийшли вже після весілля, бо до того зустрічались або на нейтральній території, або замовляли щось із ресторанів.

На приготований обід я накинулась швидко, бо була дуже голодна. А потім зрозуміла, що уявлення не маю, що у мене зараз в роті… Це був ніби й млинець, але з чого він приготований – загадка людства.

– Ну, як млинці? Смачні, правда ж? – запитала Тамара Володимирівна.

– Ага, – відповіла я, намагаючись проковтнути цей «кулінарний шедевр». – От тільки розібрати не можу, з чого вони…

– Ой, зараз розповім. Можеш і собі рецепт записати. Було в мене трохи рису у холодильнику, гречку варила вчора. А ще шматок кабачка знайшла чималий. Кидаєш його все у блендер, додаєш борошна, солі, яйце можеш кинути – і отака смакота виходить. Ще один будеш?

Я ледь не виплюнула на стіл той шматок, що і досі намагалась пережувати. Звісно, від ще однієї порції довелось відмовитись – апетит як рукою зняло.

Я ніяк не могла зрозуміти, чому вона готує їжу зі всякого непотребу. Аж потім усе стало на свої місця.

– Рахуй сама: у магазин зараз сходити – десь тисяча гривень. Готую я чимало, їжа завжди лишається. То що мені її, викидати? То я на смітник працювати не збираюсь. Та й немає мені коли біля плити щодня вистоювати. Це ж скільки часу на це йде? А так – зварила собі на тиждень, а там уже діло фантазії, – поділилась якось мама чоловіка своїми кулінарними лайфхаками.

Через отакі її «фантазії» мій чоловік ні супу гречаного, ні каші не любить. Бо в дитинстві ті шедеври доводилось їсти тижнями.

Може я ще занадто молода, може я чогось не розумію, то поясніть мені: нащо готувати у десятилітрових чавунах? Живуть вони удвох – свекор і свекруха. Їдять, у кращому випадку, двічі на день. То нащо наварювати, наче на п’ятьох чоловік, щоб потім незрозумілі мішанки робити?Я про це все їй нічого не казала, поки вона не почала мене повчати, як я маю жити.

Прийшла вона якось у гості, відкрила наш холодильник, а там – ні супу у величезних каструлях, ні гречки, що стоїть уже другий тиждень.

Пошепки

– Діано, а що це таке? Де ж ваша їжа? Ти що, сина мого голодом мориш? – запитала вона.

– Ні, чого це? Просто я щодня готую свіже. Так воно і не псується, і не набридає, – ввічливо відповіла їй я.

– То треба тобі каструлю більшу купити! Я ж тобі вже пояснювала, як це робиться: вариш на тиждень, а там уже розбираєшся, що з цим робити.

– Ми вчорашнє не їмо. Мені простіше зранку встати раніше, а увечері пізніше лягти. Нам усім так зручно.

– Це в тебе поки дитини немає ти така розумна! А там я на тебе гляну… Кинула он батон та картоплі, та капусти з цибулею, перемелюєш відбивні позавчорашні – такі котлети виходять, смакота!

Кожен лишився при своїй думці. Я розуміла, що доводити їй щось – пуста трата часу. Тому ця тема закрилась аж до народження моєї донечки.

Тоді вона знову згадала, що з мене хазяйка нікудишня. Свекруха якось забрала малу до себе, а повернулась моя дитина вже в лікарню з отруєнням!

Після того донечка до бабусі їздити не хоче. Каже, що буде боліти животик. І я її розумію!

Тамара Володимирівна ображається і каже, що це я проти нею внучку налаштувала.

А хоч би й так! Сама нехай їсть, що хоче. А свою дитину труїти я не дам!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

На чиєму боці Ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!