Заяву на розлучення подали, скандал вчинили, але досі живуть у спільній квартирі і ділять сімейні обов'язки - дивне розлучення виходить

З кухні долинали два голоси. Хтось сварився.

– Мені це все набридло! – кричала жінка.- Ось візьму і подам на розлучення! Я ще молода, мені тільки 55! Я ще знайду своє щастя!

– Оце налякала! Подавай хоч уже!- закричав чоловік.- Але кому ти, крім мене потрібна!?

Жінки все-таки дотримала своє слово. Наступного дня вона вже несла в РАЦС заяву про розлучення.

Їх розлучили.

Сорок років спільного життя коту під хвіст.

Далі подружжя вирішилося продати свою трикімнатну квартиру. А доки шукали покупців, продовжували жити разом.

Чоловік працював, а жінка надалі поралася з побутом. Колись і вона мала постійну роботу, але довелося звільнитися, щоб допомагати доньці з онуками. Потім обоє зрозуміли, що на двох вистачає і чоловікової зарплати, то й залишили все, як було.

Того злощасного дня, коли дружина подала на розлучення, її колишній обранець прийшов на обід, як завжди. Зайшов на кухню, сів до столу і чекає. А потім раптом пригадав, що він уже холостяк і готувати доведеться самому. Скривився.

– Може, розігрієш щось?- запитав чоловік, помітивши і коридорі жінку.

– З чого б це?

– Та хоч поїсти дай, я ж не прошу чогось нереального. Це так, по старій дружбі.

– Я друзів борщами не годую!

– Я може заплатити.?

Жінка задумалася. Гроші – це вже інша справа. Погодилася.

Тепер чоловік щодня платив своїй співмешканці за обід. А що ж, дружини немає, треба якось рятуватися. Та й дружині гроші зайвими не були. Колись вона робила це задарма, а тут чоловік сам кошти пропонує.

А якось чоловік повернувся додому, зайшов на кухню, а там ні дружини, ні обіду. Виявилося, прихворіла. Цілий вечір ходила будинком, тримаючись за спину.

-Ти мені хоч поперек натри!

– Натру, але не задарма. Усе має свою ціну. Ти ж мені не дружина.

Жінка скривилася, але погодилася. Заплатила чоловікові і вирішила, що й сама тепер за обіди проситиме більше.

Ось так і жили. Покупців на квартиру не було, тож подружжя збудувало собі взаємовигідні відносини і жило, проблем не знаючи.

Якось, коли за вікном здійнялася хуртовина, чоловік із жінкою сиділи у вітальні і розмовляли.

– Ти там казала, що заміну мені швидко знайдеш. Чого сама?

– А тобі самому не скучно?

– Трохи є,- похилив голову чоловік.

– І мені.

– А виходь за мене?

Жінка посміхнулася.

– Це пропозиція?