У моєї мами дуже непростий характер. Вона звикла всіма командувати. І вона завжди повторювала “є дві думки – моя та неправильна”.
Звісно, було дуже важко рости під таким тиском зі сторони мами. Адже вона буквально контролювала кожен мій рух. Вимагала, аби я вчилася на відмінно. І якщо приносила не 12 балів, а 11 – то могла довго стояти в кутку на гречці. Гуляти виходила тільки тоді, коли зробила всі уроки. Вірші та пісні мали аж відскакувати від зубів.
І щоразу, як я перечила мамі, то вона згадувала про мого брата Ярослава:
– Що, хочеш до братика поїхати? Ну давай, збирай речі, нехай він таку невдячну дівку прийме додому. Аби потім не плакала та не просилася додому.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ярослав на 10 років старший від мене. Мама колись намагалася його муштрувати, як в армії. Однак, не вдалося. Брат вступив на ту спеціальність, як сам обрав. Хоча мама мріяла, аби Ярослав став відомим лікарем. А він вирішив вступити на комп’ютерні технології. Ще й отримав стипендію та грант закордоном на стажування.
Але мамі були ті “заслуги” до одного місця. І останньою каплею стало весілля брата. Мамі не сподобалася майбутня невістка, Інна.
– Ну нащо тобі така селючка? Не міг в університеті кращу жінку знайти?
– Яка різниця, звідки людина?
– Велика. От багато дівок з села приїжджають до міста, аби знайти мужика з квартирою та товстим гаманцем. Та Інна тебе просто використовує.
Так брат з мамою посварися та пішов геть. Я потайки з ним спілкувалася, переписувалася. На свята Ярослав купував мені якісь солодощі, раз навіть подарував омріяний телефон.
Ну і так минуло вже майже 10 років. У Ярослава з Інною вже дітки народилися, мої племінники. Я після пар часто бігала до них у гості, аби поняньчитися з малюками.
А от мама навіть на хрещення онуків не приїхала. Досі не може забути образу на Ярослава та всіляко уникає з ним зустрічей, хоча ми живемо в одному місті.
Я також вийшла заміж. На щастя, змогла мамі вгодити з майбутнім затям, бо це був мій однокласник Богдан. Але на весілля я запросила ще брата. І мама навіть з ними не віталася і не хотіла сідати за один стіл. Батьки Богдана взагалі не розуміли такого вчинку мами. Ну і деякі родичі довго пліткували, адже це ж така новина для них!
І от нещодавно мама отримала спадок від тітки Лариси. Родичка довго хворіла на онко, а мама за нею доглядала. Останній рік взагалі переїхала жити до тітки. Так, як дітей тітка Лариса не мала, то весь спадок оформила на маму. А це гарна, трикімнатна квартира та ще ділянка з дачею за містом.
– Поділимося з тобою. Та дача мені не потрібна. А квартиру я здаватиму в оренду.
– Добре, мамо.
– Але Борони Боже ти словом промовишся братові за спадок. Я тобі ні копійки не віддам, зрозуміла. Він не заслужив на таке щастя.
Це мене дуже засмутило. Адже я знала, що у Ярослава зараз проблеми з грішми. Жінка у декреті, третю дитину народила. А ще мають кредит за машину виплатити. Ярослав старається, часто бере на роботі додаткові зміни, аби родину прогодувати.
І я б могла поділитися з братом. Мені та стара дача (точніше, сарай з городом) взагалі не потрібні. Хочу продати і половину коштів віддати Ярославові, там сума пристойна вийде.
Ми з чоловіком живемо у достатку, ні в чому не надаємося. У чоловіка зі своїм батьком бізнес прибутковий, я сиджу в декретній відпустці.
Мама навіть розізлилася на мене, бо я сказала братові за похорон:
– Та він ще зі мною судитися точно буде.
– Мамо, Ярослав навіть не заїкався. Він стояв тихо.
– Ага, певно, вже думав, як би то мене обчистити. То все Інна винна. Підмовила його.
І мама тепер ледь не щодня влаштовує мені допити за спадок. Я вже сама ладна відмовитися від тої дачі, аби мені спокій дали.
Але не знаю, як вчинити правильно. Бо бачу, як братові погано зараз. На його зарплату складно тягнути 3 дітей та ще жінку. І ця дача могла б мене дуже врятувати.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!