Збудував для дружини окремий будинок, щоб вона зайвий раз не нервувалася, а отримав пастку для самого себе

У шлюбі я вже 8 років. Женився у доволі свідомому віці. Нам обом тоді було по 26 років. Але, як виявилося, вік – це ще не показник. Ти й у 17 можеш бути більш сформованим, ніж у 30. Ну і, звичайно ж, навпаки. У нас з дружиною є доня. Їй зараз 4 роки. Люблю своїх дівчат дуже сильно. Справді роблю все тільки для них.

У мене свій бізнес, машина, дві квартири. Усе заробив сам. Старався для сім’ї. І здавалося б, такий чоловік на вагу золота. Але ж ні, моя дружина постійно всім незадоволена. Їй усе не подобається: те я не так роблю, се не те. Також не хоче спілкуватися з моїми батьками, незадоволена своїми рідними, доця їй у 4 роки вже чимось не вгодила. Словом, вона – ходячий негатив. Через неї й у мене стосунки з усіма псуються. Я її постійно виправдовую, заступаюся. Через це доводиться сваритися з рідними та близькими. А в результаті я з обох сторін винен виходжу. З батьками через це стосунки у мене так само зіпсувалися, бо намагаюся якось виправдовувати характер дружини.

Я помічав такі неприємності ще коли ми тільки почали зустрічати. Сперу думав, капризує. Потім покохав її настільки, що заплющив на все очі. Гадав, моєї енергії вистачить на двох. Дружина теж це прекрасно розуміє, але що вдієш, якщо натура така сварлива. Просто ходить і бурчить на все, що бачить. Я довго думав, як заховати дружину від усіх цих подразників і вирішив збувати їй окремий котедж. Там, гадав, вона житиме в спокої та гармонії. Інші її не діставатимуть і всім від того легше буде.

Однак тепер весь негатив кохана просто виливає на мене. Образи, істерики та постійне невдоволення. Каже, що у нас все не як у людей. Я вже сам почав розчаровуватися в цих стосунках. 

Не розумію, чим їй я не догодив. Не п’ю, не курю, пристойно заробляю. Але останні кілька років життя з такою жінкою просто нестерпне. Мені тільки 30 з гаком, а всередині через постійний стрес я почуваюся на цілих 60 років. Уже не один раз я підіймав це питання, але все безрезультатно. Вона на рівному місці бачить проблеми. А я їх там навіть не помічаю. Я не впевнений, що зможу прожити в цьому шлюбі багато років. Думаю, максимум ще 2-3 роки, а далі буду думати про розлучення, якщо нічого не зміниться.  

Найбільше прикро мені через доньку. Я б хотів поставити її на ноги. Щоб вона виросла в повній сім’ї. Але її мама просто не залишає мені вибору. Може, нам до психолога сходити? Але кохана, думаю, тільки образиться на таку пропозицію. Ви як гадаєте? Що я можу вдіяти?

Що порадите чоловікові?

Як вчинили б у такій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector