– Здуріла? В нас кредит, а ти на розлучення подаєш?! – Хай твої борги виплачує дівка, з якою ти вчора в нашому ліжку розважався!

“Як автобус міг так невчасно зламатись? От не встигну зараз до нотаріуса, квартиру вчасно не продам, кредит виплатити не зможемо… Оце Артем буде злий” – роздумувала про свою ситуацію Маргарита. 

Жінка так поспішала до нотаріуса, що і не поснідала, а тут таке лихо: автобус став посеред дороги, ще й двері не відкриваються…

– Ало, Артемчику? Тут справа така… Словом, не встигаю я сьогодні все зробити. Ми зламались, водій каже, тільки через годину підмога прибуде, щоб нас на вулицю випустити, – зателефонувала Маргарита своєму чоловіку.

– Маргарито, ти що, з мене знущаєшся? А що я в банку скажу? Що моя дружина, яка головою думати не вміє, вирішила на найважливішу зустріч нашого життя їхати автобусом, тому грошей у мене поки нема? Ти хоч знаєш, коли вдруге можна буде до Павла Семеновича потрапити? Через два місяці! 

– Але ж це не моя вина… – не встигла договорити жінка, як Артем уже завершив дзвінок.

Вони жили разом уже кілька років. Характер у Артема завжди був не дуже, а після цього кредиту він взагалі став злим, холодним… Квартиру, на яку кредит був узятий, він записав на себе. А от платили вони за нього порівну. Маргарита від такого рішення чоловіка була в не захваті, але сперечатись не стала.

Через деякий час Артем почав натякати, що кредит треба виплатити якомога швидше, щоб відсотки не капали.

– А де ж грошей так багато взяти? – запитала його Маргарита.

– Ну ти знову головою не думаєш! У тебе ж спадок від баби лишився? Лишився! То продай ту квартиру, та і покриємо наші кредити, — відповів їй чоловік. – Чи може ти мені не довіряєш?

Маргарита ніби й довіряла, але не хотіла всі свої гроші віддавати на сумнівні кредити… Річ у тому, що нотаріуса Артем обирав сам. І жінка була впевнена, що цього Павла Семеновича вже бачила десь раніше. Та ще й на якійсь із гулянок чоловіка.

Роздуми про квартиру бабусі та непросту ситуацію з чоловіком перервав раптовий дзвінок сусідки.

– Маргарито, кидай все, біжи до бабусиної квартири! Нас всіх тут заливає, треба бігом заяву в ОСББ написати, щоб ремонт оплатили! – кричала жіночка так, наче боялась, що Маргарита її не почує.На щастя, у цей момент автобус дивом завівся. До нотаріуса жінка вже не встигла, а от із сусідкою потеревенити час у неї знайшовся.

– Ти мене вибач, Маргарито. Може, не у своє діло лізу, але нащо ти цю квартиру продаєш? Гарна ж ніби, і район хороший, — запитала Віра Михайлівна, допиваючи чай.

– Так, ваша правда, — відповіла Маргарита. – Усе мені тут подобається. Але Артему грошей не вистачає, щоб кредит погасити.

– А-а, Артему… До речі, а то я вчора його із сестрою бачила? – запитала раптом сусідка.

Пошепки

– З якою сестрою? Немає в нього сестри… Та і він у відрядженні до завтра, не могли ви його тут бачити.

– Я тобі точно кажу. Ходив тут із якоюсь дамою під руку. А з ними ще й молодик якийсь… Як же він його кликав? Павлом, мабуть. Якщо пам’ять не зраджує.

І тут все стало на свої місця. І злість, і байдужість чоловіка, і його поспіх із квартирою. Зрозуміло тепер, звідки раптом взялись невідкладні відрядження посеред тижня, яких у нього на роботі з роду не було.

Маргарита подякувала за чай, побігла ловити таксі. Приїхала додому хвилин за п’ять, передчуваючи щось погане.

Два бокали, відкрите шампанське, жіночі босоніжки у дверях… Що вона побачила у спальні — не треба й описувати. Але скандалити не стала. Зробила кілька фото і вийшла. Захоплені коханці навіть не звернули на неї уваги.

Наступного дня дівчина знайшла собі хорошого адвоката та нотаріуса, написала заяву на розлучення і запланувала процес поділу майна. 

Коли Артем отримав повістку на судовий процес — не тямив себе від злості.

– Ти що, здуріла? У нас із тобою кредит спільний, а ти тікати надумала? Що це за вибрики взагалі? – зателефонував він Маргариті одразу.

– Ой, а що, фото ти не отримав? – спокійно запитала жінка.

– Яке ще фото? Ти що, не сповна розуму? Я їй про кредит, а вона мені про фотки! – почав уже кричати Артем, аж потім замовк. Схоже, у той момент він все ж отримав фото, про яке говорила його без п’яти хвилин колишня дружина.

– О, бачу, тепер ти розумієш, про що я. От нехай вона тепер шукає, що б продати, аби з твоїми кредитами розібратись, — сказала Маргарита.

Тепер вона зрозуміла, що і автобус не просто так зламався, і затопили їй недарма: все це були знаки, щоб вберегти її від страшної помилки.

Бабусину квартиру Маргарита зараз здає хорошій родині і має з того непогані гроші. А так — сиділа б самотня біля розбитого корита…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

А як ви ставитесь до подібних історій з кредитами?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!