Обдарував мене Бог чарівною донечкою, яку люблю усім серцем. На щастя, дитина ніколи не була конфліктною чи складною, тому надто контролювати її не було потреби. Я завжди цікавилась її життям, а вона радо ділилась зі мною своїми таємницями. Саме про такі відносини з донькою я мріяла.
Проте якось я зауважила, ніби Аня щось приховує від мене. Я вирішила не запитувати, а зачекати, коли вона сама наважиться мені розповісти.
Довго чекати мені не довелося, вже наступного дня донька покликала мене на розмову.
– Мамо, я закохалась. Його звуть Роман, і ми хочемо одружитись! — радісно говорила вона.
– Ти мене здивувала! Хто цей парубок? Ти познайомиш мене з ним?
– Так, завтра він прийде до нас на вечерю. Треба попередити тата. Знаєш дядька Тараса з нашого села?
– Знаю… — враз завмерла я.
– Це тато мого Романа
Раптом земля пішла з-під ніг, й усе моє життя пробігло перед очима. Це ж той Тарас, який ще досі мені ночами сниться… Проте я не подала ніякого виду перед Анною, а спокійно погодилась на вечерю з її хлопцем.
Замкнувшись у своїй кімнаті, я почала гірко ридати. Все тому, що цей Тарас — кохання всього мого життя. Коли я була ще зовсім юною, то полюбила хлопця, й ми відразу почали зустрічатись. Він зізнавався мені у коханні й клявся ніколи не залишати. Наші батьки готувались до весілля, аж раптом я дізналась про те, що він мені зрадив з подругою. В один момент я втратила двох близьких людей. Моє барвисте життя раптом перетворилось на сіру пляму.
Весілля скасували, і я виїхала з села, аби забути Тараса. Однак пройшло більш ніж 20 років, а я досі згадую його. Вийшла заміж не по любові, але безмежно вдячна своєму чоловікові, особливо за прекрасну доньку.
Трохи заспокоївшись, почала міркувати, що робити? Я, звісно, бажаю своїй дитині щастя, але якщо Роман виявиться таким же, як його татусь? Цього я точно не дозволю! Наступного вечора привела Анна свого кавалера. Якщо чесно, видно було, що вони справді люблять одне одного, але неспокій не покидав мене ні на мить. Я не могла змиритися з думкою, що моїм сватом може бути колишній зі своєю коханкою. Тоді почала вигадувати причину, аби не дозволити цьому весіллю відбутись.
Але одного разу мені телефонує невідомий номер. Коли почула голос, то відразу зрозуміла, хто це:
– Привіт, Лесю. Прошу, не кидай відразу слухавку! Послухай мене.
– Гаразд. Я тебе слухаю.
– Я знаю, що зробив тобі боляче, знаю, скільки всього тобі довелося пережити, але це не означає, що через наше минуле мають страждати діти. Роман справді кохає Анну. Давай будемо керуватись розумом, а не почуттями.
– Я погоджусь на це тільки тому, що люблю свою донечку й бажаю їй щастя.
– Лесю, повір, я отримав по заслузі, бо все життя змушений бути з жінкою, яку ніколи не любив. Покинув я тебе через те, що вона завагітніла.
– Не хочу більше слухати. Бувай.
Так мене переконав Тарас не перешкоджати одруженню наших дітей. Якщо у нас не склалось, то нехай Роман з Анною будуть жити довго та щасливо.
А що ви думаєте про цю ситуацію? Чи не вплине моє минуле на життя моєї доньки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!