Ще з дитинства бабусі та мами час від часу нагадували нам, що про деякі речі краще промовчати. Колись це нас злило, адже часом так хотілося похвалитися чимось чи понасміхатися з когось. Але з дорослішанням усвідомлення того, що і де варто говорити, а що ні, приходить саме.
Передусім не можна звинувачувати людину в її бідах та проблемах. Безумовно, те, що трапляється з нами – це наслідки власного вибору. І нерідко люди й справді винні в тому, що відбувається у їхньому житті. Але не наше це завдання – судити когось.
Ми ніколи не були на місці тієї людини й не знаємо, чому ж її рішення було саме таким, а не інакшим. Можливо, це й справді був єдиний вихід із ситуації. Легше, коли ви прожили на світі вже пів століття і маєте чимало досвіду за спиною. Тоді й рішення даються куди простіше, і проблем менше. Але, якщо людина тільки починає свій життєвий шлях, то без гуль на лобі не обійтися. Усі ми колись такими були. Тож осуджувати когось за це не можна.
Так само не варто поспішати з висновками. Те, що в когось зараз ненайкращі часи, не означає, що так триватиме завжди. Незабаром і в цієї людини почнеться світла полоса, а проблеми були тільки тернистим шляхом до висот і кращого життя.
Замість осуду запропонуйте підтримку та допомогу.
Не дивно, що люди, які люблять зловтішатися та повчати інших, звикли ставити себе вище за інших. Але так робити не можна. Усі ми – рівні. Ми не судді та не маємо права засуджувати інших. А вказувати на недоліки можна тільки тоді, коли вас про це попросять, себто ,коли ваша порада і справді буде доречною та затребуваною.
Не грубіть людям. Адже не хотіли б почути таке у свій бік. Зауваження робіть обережно, не переходячи межі дозволеного. Ви маєте скорегувати людину у правильному напрямку, а не відбити бажання рухатися далі.
Людям варто припинити ставити себе вище інших і намагатися це комусь довести. Так чинять тільки ті, які по-справжньому цураються себе. Возвеличення коштом приниження інших – ганебний вчинок.
Не можна хвалитися здоров’ям та дітьми.
Колись жінки не полюбляли розхвалювати діток. Адже знали, що робити так не варто. Зурочити може кожен. І, звичайно ж, не варто тикати цю інформацію в ніс тим, у кого здоров’я гірше та й успіхів менше. Вихваляннями можна накликати на себе безліч бід.
Не варто спокушати долю, адже всього можна позбутися за лічені дні.І мовимо як про життєві досягнення, так і про здоров’я та сили.
Не варто також вихвалятися своїми стосунками, сім’єю, любов’ю та дітьми. А тим більше не можна на фоні цього повчати інших. Ми самі вперше проходимо цей життєвий шлях, тож безглуздо давати нібито дієві поради комусь. Кожен обирає свій шлях, вчиться на власних помилках. Та й сценарії у нас усіх різні.
Ніхто не забороняє вам радіти життю, своїм звершенням, насолоджуватися сім’єю та дітьми. Просто кричати про це на весь світ не слід. Хай усе йде так, як має бути. Не заважайте Богові планувати вашу історію.
Особливо не можна порівнювати своїх дітей з чужими. Це одна з найбільших помилок, яку допускають чимало матусь. Намагаючись приборкати неслухняне дитя, ми кидаємо руйнівні фрази пор те, що Даринка із сусідського дому чи Микола з паралельного класу поводяться краще, отже, вони заслуговують любові і уваги, а наше неслухняне маля – ні.
Такими словами, перш за все, ви ображаєте себе і руйнуєте психіку дитині.
Ось приклад того, у що можуть перелитися вічні повчання та порівняння. Тому добре думайте перш ніж щось сказати. Часом і справді язик слід потримати за зубами.
Чи погоджуєтеся з написаним?
А самі любите порівнювати або повчати когось?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!