Жаліти в старості ми будемо не про те, що мало подорожували або погано виховували дітей

Рано чи пізно, але всі ми доходимо до миті, коли варто підсумувати життя і всі його здобутки, перш ніж зникнути назавжди. Саме тоді нам вдається стати стороннім глядачем і проаналізувати все, щоб луо зроблено. Саме тієї миті, напевне, ми пізнаємо істинну мудрість.

Немає чітко визначеного часу для цього, але здебільшого трапляється таке саме в старості. Оглядатися назад не так просто, як здається. Ми бачимо не тільки приємні миті, які хотілося б повторити, а й чимало помилок.

Психологи помітили в оповідях людей похилого віку одну спільну особливість. Це глибокий та точний висновок. І це саме те, на що варто звернути увагу ще замолоду. 

Отож, сьогодні поговоримо, про що ж ми можемо пошкодувати у старості.

І, як би дивно це не звучало, але ми точно не шкодуватимемо в похилому віці через те, що мало подорожували. І навіть не про те, що приділяли замало часу духовному розвитку. І не про виховання дітей.

Спілкування пенсіонерів з психологами доводить, що найбільше ці люди жалкують, що дозволяли себе використовувати, що терпіли і мирилися з усім, що не проявляли ініціативи і позбавили себе права голосу.

Терпіти образи, відмовчуватися і не поважати самого себе – це те, чого варто боятися по-справжньому. 

“Чому я не могла відповісти, коли мене начальник змушував за трьох працювати?” – бідкається дехто. А хтось інший наголошує, що й сама зараз не розуміє, навіщо старалася вгодити всім та кожному. Розтратила СВОЄ життя на ІНШИХ.

Хтось мирився з чоловіком-гультіпакою або п’яницею, нібито заради дітей.  Хтось погоджувався на нахабні вимоги сторонніх людей. Ми надто часто турбуємося про думки та відчуття чужих людей, замість того, щоб думати про власні.

Пошепки

Не дбати про себе – ось, про що жаліють старші люди найбільше. Але для них щось змінювати вже пізно. Чого не скажеш про молоде покоління, якому потрібно прищеплювати любов та повагу до самих себе.

Одна жінка тільки в 90 років з жалем визнала, що так і не встигла пожити для себе, постійно допомагаючи іншим. Вона пригадала, як у сусідки постійно вимикали воду через непогашені борги і та разом із 3 дітьми приходила до неї в гості. Далі йшло прання, приготування їжі. Наша ж героїня жила за принципом – потрібно ділитися і допомагати ближніх, через що сама нерідко не встигала помитися чи зібратися на роботу. Подяки, як розумієте, не було ніякої.

Жінці було дуже прикро.

Тому не забувайте про себе. Не тратьте свої сили та час безцільно і бездарно.

Не обов’язково терпіти. Не завжди терпіння винагороджується. А, окрім вас самих, більше ніхто не подбає про ваше щастя, благополуччя та спокій.

Краще й справді прибережіть сили для подорожей, для дітей, для онуків чи саморозвитку. Тоді й жаліти у старості не буде про що.

А Ви про щось жалієте у своєму житті?

Чи погоджуєтеся з прочитаним?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector