Жалію, що подарувала синові квартиру. Бо зараз сама повинна не жити, а виживати. Ні від Миколи, ні від невістки ніякої помічі не дочекаюся на старості років!

Я народила свого сина Миколку досить пізно, у 37 років. І, знаєте, коли це така бажана та Богом вимолена дитина, то ти все заради неї зробиш. Це зрозуміють хіба матері-одиначки.

І у 2021 році мій Миколка одружився. Я весь день плакала від щастя. І вирішила допомогти молодятам після весілля – квартира. Але це не новобудова в якомусь елітному районі. Я розуміла, що мій син роками збиратиме на нову квартиру. Адже що він, що невістка Христина працювали за мінімалку. Їм десь 20 років треба складати кожну копійку!

Свою двушку на Левандівці я віддала дітям, а сама переїхала до села Бруньковичі. Колись тут жили мої батьки та залишили хату в спадок. Правда, я останні роки після їх похорону вкрай рідко приїздила, бо велика відстань. Тим паче, я ж мала роботу у Львові. Це радше залишалося як на дачу, хіба могли на шашлики приїхати з родичами.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Правда, за роки моєї відсутності та хата стала геть занедбаною. Дах у дірках, тому під час дощу стеля страшенно протікає. Підлога скрипить, всі ті дошки ще старші за мене точно. Меблі за часів радянського союзу, в ліжку всі пружини загнулися, було не зручно спати. А подвір’я геть заросло бур’янами. Ну просто не хатка, а якась халупка.

Син пообіцяв мені зробити ремонт:

– Мамо, от ми тобі влітку точно переробимо кухню. Тут можна поставити посудомийку, а там – новий кухонний столик.

Я почекала так 3 місяці – але син навіть не згадував про ремонт. Ще з червня по вересень якось було зручно жити, бо гарна погода і тепло. Однак, вже у жовтні я відчула перші заморозки. Носила дві пари шкарпеток та спала під теплезною ковдрою, аби не застудитися. Гріла воду, наливала у пляшку та тримала біля ліжка. Така-собі домашня обігрівачка.

Знову вирішила синові нагадати про обіцянку щодо ремонту:

– Хоча б мені якусь теплу підлогу встановити. Чи батареї змінити.

– Ма, ну ми зараз на машину відкладаємо. І спершу ми маємо у цій квартирі ремонт зробити, бо після тебе ще довго лад наводити треба!

А потім почалася війна та я навіть боялася заїкатися синові за ремонт. Старалася вже якось крутитися-вертітися, сама якось залатала ті протяги у вікні. Сусід допоміг мені нову підлогу поставити та сходи до хати.

Пошепки

Коли ж були відключення світла, то я або сиділа в сусідки та грілася, або ж по хаті ходила зі свічкою. Не могла навіть нормально нагріти воду, аби чай теплий зробити.

Ну і я так терпіла вже понад 2 роки. Тільки терпіння закінчилося, коли я приїхала у гості до сина. Він купив до квартири нову плазму (хоча я залишила нормальний телевізор), поставив посудомийку. Ну нащо 2 людям у квартирі така річ, як посудомийка?! Та найгірше – зібрав всі килими та викинув на смітник. Натомість провів відігрів підлоги

– То не килими, а якийсь збирач пилюки та бруду. Тим паче, там можуть завестися клопи.

– Хто таке сказав? Де ти вже такі дурниці вичитала? Якщо все прибирати – то ніякої комашки не буде вдома!

Але найбільше мене вразив телефон та ноутбук невістки – новесенький айфон та макбук. Знаю, що лиш один телефон коштує майже 60 тисяч гривень!

Тоді я скипіла:

– Сину, я розумію, що у тебе вже є своя родина. Але ти забув про обіцянку? Я ще довго в тому сараї житиму?!

– Мамо, я ледь сам цей ремонт стягую. А тут ще ти!

– Що, тільки можеш порожні обіцянки рідній матері давати?

Ми дуже посварилися та я поїхала геть. От тепер думаю взагалі без попередження зібрати речі та переїхати до сина.

Поставлю йому ультиматум – або ремонт, або таке спільне сусідство!

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector