Декілька років тому моя подруга, тепер колишня, вийшла заміж. Це не був її перший шлюб, але була надія, що останній. Наречений у неї був перспективний. Зі своєю машиною, особняком та власним бізнесом.
Щоправда, він доволі зрілий, хоча й подруга не молоділа.
Одним словом, вони знайшли спільну мову. Здавалося б, а що могло піти не так?
Однак варто почати з самого початку.
З Юлею ми познайомилися в університеті. Ми разом навчалися на одному курсі, а після закінчення продовжили спілкування. Мені здається, що я була хорошою подругою, адже завжди підтримувала Юлю. Кожного разу, коли в її особистому житті траплялися невдачі, я намагалася підбадьорити і переконати в тому, що все владнається. Мовляв, зустрінеш того єдиного і забудеш про усі невдалі експерименти. Бо по-іншому годні й висловитися.
З першим чоловіком вона познайомилася завдяки мені. Він був чудовим варіантом, але чомусь вони не зійшлися характерами. Згодом він пішов до іншої. Ну і нехай.
Другий після року спільного життя почав зловживати алкоголем. Ми з Юлею намагалися повернути його на путь істинну, але нічого з цього не вийшло.
У результаті два розлучення і дві дитини без батька.
Однак найгірше було попереду. Адже тоді Юля зв’язалася з одруженим чоловіком.
Їхній роман тривав три роки. Увесь цей час з його вуст лунали порожні обіцянки, на які велася закохана подруга. Нібито щастя було поруч, бо він розлучився зі своєю дружиною, але знову одружився з молодою співробітницею. А у Юлі біль, сльози, розчарування.
Накінець вона зустрічає його. Ніби винагорода за усі випробування. Почалися дорогі подарунки, ресторани, машини. Через три тижні зустрічань він освідчився.
Юля довго не думала і прийняла пропозицію. У її віці хотілося якоїсь стабільності, тому зволікати було нікуди.
Чоловік вдівець і жив сам у великому будинку. Тим часом його дочка навчалася закордоном.
Дім був розкішним. Три поверхи, басейн, обслуговуючий персонал. Юля, мабуть, ніколи не уявляла, що заживе таким життям. Спочатку подруга не забувала про мене і завжди запрошувала до себе в гості або в ресторан чи на шопінг. Я раділа і думала, що так триватиме завжди. Однак помилялася.
Спочатку я надіялася, що це все якась помилка і мені просто здається. Та, на жаль, ні.
Юля почала телефонувати до мене, щоб не просто дізнатися, як мої справи, а в черговий раз щось попросити. Звичайно, що мені не важко. Однак це все супроводжувалося зверхнім тоном.Я почала відчувати себе прислугою, але виконувала вказівки подруги.
Та одного разу я звернулася до неї з проханням позичити мені деяку суму грошей. На той момент у нас з чоловіком з’явилися певні фінансові труднощі, хоч вони не були критичними. Пояснюю Юлі всю ситуацію, а натомість вона мені заявляє, що я не вчасно і кидає трубку.
Я все можу зрозуміти, але така поведінка для мене неприйнятна. Після всього, що я для неї зробила, вона так нехтує моїми проблемами. Жодного бажання допомогти чи проявити співчуття. Здавалося, що ми зовсім не подруги.
У мене є власна гордість, тому коли Юля передзвонила я сказала їй, що може забути мій номер телефону. А гроші мені позичили інші добрі люди.
Після цього ми рік не спілкувалися, поки одного дня вона не подзвонила до мене з черговими соплями. Її кинув чоловік. Все було так, як в старі добрі часи. Юля плаче, а я маю її підбадьорювати. Подруга просила, щоб я їй допомогла, адже вона залишилася ні з чим.
Однак я відмовилася вислуховувати її скиглення і одразу дала зрозуміти, що помочі від мене не дочекається. Тепер наші стосунки розірвалися остаточно.
Лише зараз я розумію, що Юля завжди мені заздрила. Так, у мене не було розкішного будинку чи дорогої машини. Та я мала дещо важливіше – сімейне щастя. Уся її заздрість виливалася у споживацьке ставлення до мене.
Ось як закінчилася дружба, яка тривала понад 30 років. Зараз я жалію, що витрачала на цю людини стільки свого часу, сил і нервів.
А що ви думаєте з цього приводу? Як повинні поводитися справжні друзі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!