Жанна мала квартиру, гроші, добру роботу, все, окрім щастя. Покинула все й поїхала на зустріч долі

Зараз Жанна проживає в маленькому селі і весь час порається то на городі, то по господарстві. Згадує часи, як колись ходила в кіно, в театри, а зараз від цього нічого не залишилося. Правда, це не впливає внутрішні відчуття — жінка все одно вважає себе щасливою. Хоча декілька років тому вона не могла так думати.

…З Антоном дівчина почала зустрічатися одразу після школи, все було добре, якби батьки не були проти цих стосунків. Вони проводили весь час разом і з кожним днем стосунки ставали дедалі міцнішими. Навіть друзі стали заздрити цій парі. 

Товариш батьків дуже хотів собі Жанну в невістки і переконував у цьому її батьків. Він всіляко намагався познайомити дівчину зі своїм сином. Жанна не могла повірити в те, що відбувається. Батьки хотіли видати її заміж за цього хлопця, адже він був з заможної сім’ї. Антонові ж заборонили і на крок підходити до дівчини. 

Дівчина сварилася з батьками, а її життя без коханого стало нестерпним. Як раптом запропонувала хлопцеві втекти від батьків. Але Антон не пристав на таку пропозицію — наполіг на розставанні, аргументуючи тим, що Жанна єдина донька і так поступати з батьками не можна.

— Я люблю тебе, але відпускаю. Ти для них єдина опора в житті. Тим більше вони праві, що я можу тобі дати? У мене нічого за спиною, а з цим хлопцем тебе чекає безтурботне життя. Якщо нам доля бути разом, то ми ще зустрінемося, — він востаннє обійняв дівчину і зник у темряві серпневого вечора.

В той момент обом було по вісімнадцять років. 

Згодом Антон поїхав на заробітки за кордон та зник з життя дівчини. Від хлопця не було чуток. Батьки наполягали на тому, щоб донька звернула увагу на сина товариша, однак вона  була переконана, що не може жити з тим, кого не кохає. Краще самотність, ніж сім’я із нелюбим.

Жанна вже заробила на власну квартиру та жила на самоті, а батьки продовжували чекати на те, що донька одумається. Вони тепер картали себе за такий вчинок, адже вважали, що це всього лиш дитяча любов.

Одного дня вона їхала додому з відрядження через малолюдне селище. Раптово зламалася машина й вона постукала в ближчу хатину, щоб її хоча б прихистили від дощу. Різким рухом відкрилися двері, а на порозі стояв чоловік. Жанна не могла повірити власним очам — це був Антон. У нього вже й з’явилася перша сивина. Ось така перша зустріч через цілих двадцять років!

Говорили вони аж до ранку, ділилися власними спогадами та розповідали, як склалося життя. 

— Я ж казав тобі, що якщо нам судилося зустрітися, то доля зведе нас іще раз, — прошепотів їй Антон. — Правда, я так і не можу запропонувати тобі багатства. Але й досі люблю тебе.

Після цієї зустрічі, Жанна зібрала усі речі в місті, квартиру здала в оренду й сама поїхала до коханого. Вона спішила в це маленьке глухе село, але не вірила своєму щастю. 

Що ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: