Життя – непередбачуване, й інколи чужі люди можуть дати більше підтримки та любові, ніж рідні.
Тетянка тоді ще була маленькою дівчинкою, яка на вокзалі усім розповідала, що їде зустрічати маму. Ще захоплено говорила, що її старенька бабуся працює в дитячому садочку, а дідусь – найкращий у світі. Цей дідусь слухав, що розповідає онука, а потім й сам пристав до розмови:
— Ми з дружиною закохалися одне в одного вже після першої зустрічі. Було все – романтика, квіти, вірші… Згодом одружилися, а через рік мали вже донечку. Катрусі були раді всі: я з дружиною і дві бабусі — моя мама та її молодша сестра.
Матір виховувала мене сама, оскільки батька скоро не стало, а тітка так і не вийшла заміж. Заробляли на сім’ю всі разом й всі крутилися навколо Катрусі.
Після школи вона вступила до інституту, й ми всі гроші віддавали їй. Їздили або передавали харчі, гроші, вони ж хотіла гарно жити й ні у чому собі не відмовляла. Влітку – на море, на дискотеку – в новій сукні. От Катруся вже мала закінчувати університет, ми думали, що легше буде. Але вона завагітніла, сказала нам, що хлопець її обманув та кинув.
Коли ж Катруся народила дівчинку, і настав час їхати в місто забирати її, дружина наказує: «Дочку вези чимшвидше додому, нехай оговтається на всьому домашньому», а про онучку й не згадує. А я вже тоді їхав з одним наміром – забрати дитину додому. Купив всі необхідні речі: пелюшки, ковдрочку, сорочечки. Приїхав у лікарню, а там мені головний лікар показує заяву Катерини, яка написала відмову на маля. Я взяв і розірвав навпіл. Кажу: «Забираю дитину додому!»
Донька з пологового будинку одразу поїхала в гуртожиток, а ми з малечею поїхали додому. Спершу було важко з малям, дружина сиділа з дитям, а потім влаштувала Тетянку в ясла, туди ж влаштувалася нянею і моя тіточка, вже зовсім старенька.
Так і жили. Доти, поки дружина не привезла з міста від Катерини новину: «Катя виходить заміж за військового. Весілля буде в ресторані, і я поїду сама, щоб наречений не дізнався, що в неї є дитина…»
Ми знову напакували багато харчів, відправили дружину. Пройшло декілька днів, а вона й далі не повертається. Через місяць дружина повідомила, що їде з Катею в інше місто, щоб допомогти їй облаштуватися з чоловіком, оскільки йому дали нове призначення. Згодом там так і залишилася.
А вирішив, що потрібна мені нова дружина, яка зможе подарувати Тетянці любов і тепло. Тяжка доля в дівчинки – від неї відмовилася не лише матір, а й бабуся.
Написав про свій клопіт товаришу, з яким служив військову строкову. Невдовзі отримав відповідь: його молодша сестричка — вдова, її діти виросли, живуть окремо і далеко. Приїжджай, мовляв, подивимось…
Я спочатку з’їздив сам. Сподобалася мені жінка — вона добра, співчутлива. Домовився, що приїдемо невдовзі з Тетянкою. Ось і зібралися в дорогу.
Тоді чоловік зійшов з дівчинкою, а на зустріч їм йшла гарна миловидна молодиця й одразу взяла дівчинку собі на руки…
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!