Тиждень тому я став татом. У нас народилася дівчинка. Я аж плакав, коли на УЗД нам лікар повідомила про стать:
– Ого, татусю, та у вас буде справжня принцеса.
Не вірив до останнього, лікарка мені довго пояснювала. Показувала на екрані її рученятка, ніжки, носик.
Я вже тоді почав купувати донечці різні іграшки, лялечки, одяг, якісь бантики та стрічки. Однак, у нас з жінкою виник конфлікт через майбутнє ім’я.
У моєї Соні дуже і дуже дивна “традиція” в родині. Спершу ми визначилися з іменем – Зорянка, типу наша зірочка. Але потім теща, пані Галина, вирішила влізти в наші плани:
– Яка Зоряна? Ви що? Софіє, а ти хіба забула?
– Ти про що, мамо?
– Треба онучку мою назвати на честь покійної прабабусі.
Я, якщо чесно, не люблю ось ці “обряди”, коли дітей називають на честь мерців. Це моторошно навіть.
– Вона не Зоряна, вона Парася.
– Хто? Праска?
– Голова твоя праска, а вона Парася. Ну Параскева повне.
Я ту покійну прабабусю навіть в очі ніколи не бачив, а теща хоче, аби внучку звали Параскева. До речі, якщо говорити скорочено Парася, то виходить, наче ти російською мовою себе називаєш свинкою.
Ми десь до 9 місяця сперечалися. Софія чомусь в останній момент передумала і вирішила дослухатися до поради мами. Я вже навіть думав про те, аби якось змінити ім’я на сучасний лад, наприклад, Поліна чудовий варіант. І Софії це дуже сподобалося.
Ну і до народження донечки ми не говорили більше на цю тему. Пологи минули легко, все вчасно почалося. Я відвіз Софію в пологовий будинок.
Через 3 дні у нас була виписка. Я купив жінці великий букет квітів, багато надувних кульок, ще й фотографа запросив. Приїхали батьки, друзі, загалом, людей багацько.
От виходить Софія, виносять нашу донечку. Мені одразу дають в руки крихітку. І тут медсестра каже “Вітаю, татку, у вас така красива донечка з рідкісним іменем Парася”.
Я тоді ледь стримував емоції, аби не накричати на тещу та жінку. Домовилися за Поліну, але все одно впихнули ту нещасну Параску. Її потім діти у школі та садку дражнитимуть.
– А що тут такого? Я повинна назвати доньку на честь прабабусі.
– А ти зі мною порадитися не хотіла?
– Я цю дитину виношувала, народжувала. Так що я вирішуватиму!
Жінка навіть купила на коляску такі іграшкові номери, як на машини чіпляють, і написала там “Парася”. Я інколи ловлю на собі ці здивовані погляди перехожих, хтось ще може хіхікнути чи посміятися.
Я не знаю, як ще переконати жінку. Яка Параска? Старе ім’я, яке давним-давно треба забути. Софія категорично проти, аби якось називати доньку. Ні Зоряна, ні Поліна. Вперлася у Параску і все.
Як мені бути далі? Параска – то як Радянський Союз, про який треба забути. Нащо це дурне ім’я у сучасному світі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!