Мені було 6 років, коли мама зустріла Олега – нового чоловіка. Чесно, я мало пам’ятаю той період з життя, хіба уривками. Олег одразу забрав мене та маму до себе в будинок, там було 3 поверхи. Я мав свою окрему кімнату та багато іграшок, наче жив у крамниці.
Олег заробляв багато, мав власний бізнес. Ми двічі на рік їздили на море відпочивати, особливо закордон, у якусь екзотичну країну. Я ходив у дуже дорогий ліцей навчатися. Деяких однокласників до школи привозили не батьки, а водії.
Стосунки з вітчимом у мене були нормальні, навіть, нейтральні. Такої великої любові я не відчував. Ну забезпечує нас з мамою і на тому дякую.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тільки Олег дуже хотів керувати моїм майбутнім. Хотів, аби я також відкрив свій бізнес та став його партнером. Ну а мені це взагалі не подобалося, я ще з 1 класу мріяв стати художником чи дизайнером.
– Ну і що це за професія? Будеш хіба паркан біля гаражів розмальовувати.
– Це називається графіті. Я б ще хотів показувати, як буде виглядати квартира після ремонту, складати меблі.
– Господи, Матвію, лиши це діло звичайним малярам та штукатурам, хай глину місять. А ти можеш стати банкіром, як я.
Після 11 класу я зумів пройти на державне місце, вибрав якраз факультет дизайну. Тоді Олег дуже сильно розлютився – бо я посмів піти проти його волі та обрав таку погану професію.
Навіть забрав у мене подаровані телефони, ноутбук та одяг.
– Якщо ти такий розумний, то сам зароби на ці дорогі захцянки. Я тобі дав квиток у щасливе життя і як ти за це подякував?
На жаль, мама тоді стала на бік Олега. Звісно, він же стільки років її утримував, купував дорогі подарунки та возив закордон. Мама тоді взагалі не знала, що таке робота, бо сиділа на шиї в Олега.
Але я вирішив все-таки здійснити свою мрію, тому без вагань поїхав до Львова навчатися. Жив досить скромно, у гуртожитку, але товариші були добрі. Якщо комусь мама передавала з села продукти – то ми всі разом і снідали, і вечеряли.
Окрім стипендії, я ще мав додатковий підробіток – писав одногрупникам за гроші курсові, робив креслення та проекти. Звісно, це не були захмарні ціни, але мені вистачало на проживання і міг собі пару гривень відкласти.
Так минуло 4 роки. За весь час я тільки 4 рази був вдома в Олега – на день народження мами. Вітчим зі мною не вітався та всіляко уникав розмови. Навіть, якщо я був на кухні, то він принципово не заходив у кімнату, поки я не вийду.
Зараз я живу у Львові зі своєю коханою Мариною. Ми нещодавно розписалися та збираємо гроші на своє житло. Звісно, ціни захмарні, але хочеться нарешті мати своє родинне гніздечко, а не переїжджати з квартири на квартиру.
Батьки Марини не такі багаті, живуть дуже скромно. Я намагався взяти кредит у банку, однак, отримав багато відмов. Тому вирішив звернутися за допомогою до Олега та мами. Ну я ж не чужа їм людина. Та нехай не подарують, а позичать гроші, я все і так віддам.
– Ой, синку, ти так не вчасно. У Олега проблеми з бізнесом. Не знаю, чи він допоможе.
– А ти? Мамо, ну я твій син.
– Матвію, а хіба я винна в цьому, що ти грошей не маєш? Казав тобі Олег, аби ти ставав банкіром, зараз би у грошах купався.
– Стільки років минуло, а ти досі забути не можеш. Тобі гроші якогось мужика важливіші за сина?
Так ми з мамою посварилися. Я заблокував її номер телефону. Це вже не рідна мама, а якась чужа жінка. Зла я на неї не тримаю, але більше не хочу з нею бачитися.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!