83 роки тому народилася людина, завдяки якій став можливий порятунок ведмежат, що залишилися без матері – Валентин Сергійович Пажетнов, або, як він сам себе називає: дідусь Валя!
Валентин Сергійович присвятив не один десяток років вивченню бурого ведмедя, провівши більшу частину життя в лісі, написав і видав наукові роботи, присвячені цьому виду, в тому числі і методику вирощування ведмежат-сиріт для подальшого їх випуску в природне середовище.
У Валентина Сергійовича безліч регалій – він і доктор біологічних наук, і заслужений еколог.
«У ведмедів така природа – якщо барлозі загрожує небезпека, то ведмедиця кидає своїх дитинчат і тікає. Більше у своє житло вона ніколи не повертається, тому що відчуває – людина вже знає, де її чекати. Це спосіб виживання – якщо вона втекла, то в цьому році у неї знову з’явиться шанс дати потомство», – розповідає Сергій Пажетнов.
Знайомитися близько з людиною тварині заборонено. Під час годування – строгий дрес-код: звір не повинен запам’ятати запах «годувальника». Саме ця частина завдання найважча. Для цього Пажетнов використовує спеціальний одяг – бляклу зелену уніформу – і ніяких парфумів, ведмідь не повинен звикати до запаху людини-годувальника.
При всій любові і турботі про своїх вихованців контакти з ведмежатами Пажетнов намагається мінімізувати – це і є одна з головних особливостей програми реабілітації диких тварин. “У нас не зоопарк, ведмежата повинні залишатися дикими і ні в якому разі не звикати до людини, інакше в дикій природі їм не вижити”, – розповідає Сергій Пажетнов.
Ведмедям не дають ні м’ясних добавок, ні солодкого: звір не повинен знати, що у людей можна поживитися калорійною їжею. Пізніше хижак повинен сам захотіти піти в ліс на пошуки більш смачного корму.
Сім’я Пажетнових в середньому виходжує від восьми до десяти осиротілих ведмежат на рік. Коли вони стають досить міцними, їх випускають назад у ліс.
Присвятивши життя порятунку ведмежат, чоловіку вдалося вивчити головний урок для себе. “Природа – вона правдива, вона не терпить брехні, в ній все просто і по-чесному. Напевно, це головне, що я зрозумів за своє життя”, – зазначив він.
Пажетнов на пенсії вирішив поділитися казкою і з багатьма іншими – влітку до них на біостанцію приїжджають діти, які відпочивають в селі, як в літньому таборі, і паралельно навчаються культурі спілкування з природою. Також Валентин Сергійович захопився колекціонуванням фігурок ведмедів.
А вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!