Я, чоловік, дитина і мій батько живемо в одній квартирі. Нещодавно тато привів додому безпритульного! Я вже думала, що це старечий маразм. Намагалася його напоумити, але ніяк. Говорив, якщо вижену – піде разом з ним.
Побоювалися, але змирилися. А вже через місяць стало соромно за свої думки. Валерій Іванович (безпритульний) виявився дуже інтелігентною і доброю людиною. Нікому не заважав, їв скромно. Постійно читав книги. З нашого дозволу займався з донькою уроками.
Уже через місяць оцінки значно покращилися. А ще через пару тижнів Валерій Іванович знайшов роботу. Викладачем в університеті. Виявилося, що він колишній професор. 4 роки тому його дружина і діти загинули. Від болю він хотів сховатися за алкоголем і саморуйнацією.
Став безпритульним. Але наша увага і доброта повернули йому бажання жити. Поважаю людяність і мудрість свого батька і дуже хочу стати такою ж.
Що думаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!